12.03.2024
ТОВ «Українська бронетехніка» успішно провела
випробовування 10-місного спеціалізованого бронеавтомобіля «Новатор» з бойовим
дистанційно-керованим модулем вітчизняного виробництва «ТАВРІЯ-14,5».
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Рівень бронезахисту бойового модулю відповідає рівню
НАТО - STANAG 1. Розробником бойового модулю передбачено відповідний броньовий
рівень захисту корпусу оптико-електронного модулю та блоків системи управління
озброєнням.
Використання швидкісних маневрених броньованих
автомобілів, оснащених дистанційно- керованими бойовими модулями, не тільки
забезпечує додаткові можливості вести бій на відстані, але і зберігає життя
військових.
Працюємо на Перемогу!
26.02.2024
"Козаки"
йдуть. Як у конкуренції двох приватних компаній народилися українські
броньовики
Під
час війни українські підприємства продовжують виробляти бронетехніку. На одному
з виробництв напередодні побувала ЕП.
ПОНЕДІЛОК,
26 ЛЮТОГО 2024, 08:00 - БОГДАН МІРОШНИЧЕНКО
Без
бронеавтомобілів життя на фронті було б зовсім сумним. Ці машини працюють там,
де є міни, диверсанти, літають ворожі безпілотники та б’є артилерія. Бронеавто
можуть брати на штурм за нестачі іншої техніки, ними можуть евакуювати
поранених із самого пекла бою.
Завдяки
союзникам Україна має "зоопарк" із щонайменше 20 моделей броньовиків.
Утримувати таку кількість різної техніки непросто: не вистачає ні знань, ні
запчастин. Проте в перші місяці російського вторгнення українська армія брала
все, що давали.
На
третій рік війни допомога союзників поступово скорочується, а кількість машин
зменшується через їх постійну участь у бойових діях. Поповнювати запаси
бронеавтомобілів Україні дедалі частіше доводиться власним коштом.
На
щастя, вітчизняні виробники навчилися самотужки збирати такі машини і
ремонтувати їх, тож потреби в купівлі з-за кордону майже немає. Точні цифри
ніхто не називає, однак порівняння різних даних свідчить, що загальна кількість
вироблених українських бронеавтомобілів за весь час давно перевищила 1 тис
штук.
Виробляють
їх здебільшого дві приватні компанії, що багато років конкурують між собою на
вітчизняному ринку. Мова йде про "Українську бронетехніку" з її
"Новатором" та НВО "Практика", дітищем якої є машини серії
"Козак". Державні замовники балансують між ними, підігріваючи
змагання.
За
два роки великої війни ці компанії наростили штат, організували ремонтні цехи
біля лінії фронту і поступово покращують свій продукт, конкуруючи із західними
моделями. Українське виробництво бронеавтомобілів на очах перетворюється на
потужну частину оборонного комплексу і має великі шанси вирватися на світовий
ринок.
Народження українського бронеавтомобіля
Для
проведення великих штурмових операцій військові беруть важку бронетехніку:
танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери. Для логістики в тилу найкраще
підходять пікапи. Бронеавтомобілі – це щось посередині.
"Виконання
завдань біля фронту є ризикованим. Бронеавтомобіль потрібно брати туди, де
ймовірні обстріли, купа дронів та ворожих диверсантів. Якщо їхати на цивільному
пікапі й поряд вибухне 120-міліметрова міна, то машину розіб’є в хлам. Якщо ж
там буде броньовик – йому нічогісінько не буде. Екіпаж виживе, вантаж
залишиться неушкодженим", – розповів ЕП військовий з напрямку Кремінної.
Використання
бронеавтомобілів у якомусь сенсі є викликом часу. Зараз поле бою кишить
ворожими дронами. Ворог бачить усі переміщення, тож рухатися потрібно швидко.
"Швидкість 40 кілометрів на годину на лінії зіткнення – смертельна.
Бронеавто ж рухаються значно швидше", – зазначив військовий.
Збройним
силам через скорочення західної військової підтримки не вистачає важкої
бронетехніки, тому, як стверджують опитані ЕП військові, іноді бронеавтомобілі
використовують для підтримки штурмів.
Завдання
для конструкторів – розробити універсальну, швидку та прохідну машину, яка під
час вибуху збереже життя екіпажу, вивезе його з небезпечної зони, а в окремих
випадках надатть вогневу підтримку. Для цього зазвичай купують "голе"
цивільне шасі, укріплюють його та нашаровують бронезахист. Однак це простіше
сказати, ніж зробити.
Журналісти
ЕП відправилися на завод "Української бронетехніки", щоб побачити цей
процес на власні очі. Таких невеличких цехів по всій Україні багато. Виробникам
довелося розпорошити виробничі потужності, щоб убезпечитися від ракетних
ударів.
Слабке
місце звичайного пікапа на фронті – колеса. Наїзд на гострі уламки або вибух –
і машина далі не їде. Через це заводські колеса з Ford прибирають, а на їхнє
місце ставлять більші та міцніші. Зсередини їх укріплюють за технологією
run-flat, яка дозволяє машині рухатися певний час після пробиття.
Всередині машини ставиться система пожежогасіння – великі балони на
пасажирських місцях та під капотом. У випадку загоряння вони розпилюють
речовину під великим тиском, гасять вогонь і військові без опіків покидають
транспорт.
Туди
ж встановлюється додаткова вентиляційна система. У передових версіях вона не
тільки кондиціонує бронекапсулу, але на випадок хімічної атаки може зробити її
герметичною, допоки машина не виїде з критичної зони.
Змін
зазнає навіть мотор. Двигуни від Ford технологічні, але вони примхливі до
якості пального. Оскільки на фронті машини не заправляють хіба що самогоном, ще
на заводі з моторів знімають зайві "крихкі" системи і роблять їх
більш витривалими до низькоякісного армійського пального.
На
даху машини робиться місце для зброї. Там може бути кулемет, протитанковий
ракетний комплекс або повноцінний бойовий модуль (роботизована турель, якою
екіпаж управляє зсередини машини).
На
броньовики приміряли сучасні турецькі бойові модулі компанії ASELSAN. Щоправда,
вони не популярні в ЗСУ, адже один такий модуль може коштувати дорожче за саму
машину. Зазвичай на даху ставлять звичайний кулемет.
Повний
цикл виробництва однієї машини від замовлення шасі до відправки на фронт –
девʼять місяців. Однак за умови завчасного замовлення деталей цей термін
скорочується до місяця. Саме тому виробники наполягають на укладанні
кількарічних контрактів, які дають змогу зробити велике замовлення в
постачальників.
Велика перевага українських бронеавтомобілів – ремонт всередині країни.
Компанії мають бригади навчених виїзних спеціалістів, які обслуговують машини
за лічені кілометри від лінії фронту і мають для цього всі запчастини. У більш
складних випадках броньовики повертають на завод. Там спеціалісти вивчають
історію кожного зразка та роблять капітальний ремонт.
У
мережі можна знайти безліч відео з розбитими бронеавтомобілями
"Новатор" та "Козак", але з вцілілою бронекапсулою. У
багатьох випадках екіпаж залишається живим або навіть неушкодженим після
обстрілів.
Ціна
українських бронеавтомобілів – близько 9 млн грн за штуку. Збереження життя
кожного бійця на фронті – це беззаперечна цінність. Проте навіть якщо цинічно
порахувати, скільки держава виплачує за смерть одного військового на фронті (15
млн грн), то можна зробити висновок, що кожен броньовик економічно себе повністю
окупає.
Як
конкуренція створила ринок бронеавтомобілів
Українські
бронеавтомобілі купують майже всі силові відомства. За словами директора
"Української бронетехніки" Владислава Бельбаса, загальна кількість
замовлень на ці машини поступово зростає.
Ринок
поділений між двома компаніями: "Українська бронетехніка" та НВО
"Практика". Власні розробки бронеавтомобілів також мають КрАЗ та
державний "Укроборонпром", однак їхня продукція не популярна.
НВО
"Практика" – лідер за обсягами випуску. Компанія виробляє близько
двох третин вітчизняних броньовиків. Вона випускає не лише броньовані пікапи на
шасі Ford F550, а й МРАПи "Козак-2". МРАП – це важкий
бронеавтомобіль, який краще озброєний та перевозить значно більші вантажі.
"Укрбронетехніка"
тимчасово виробляє лише легкі бронеавтомобілі "Новатор", але у 2024
році планує повернутися до виробництва МРАПів.
Загалом
обидві компанії досить успішні. Одна з причин – їхня постійна конкуренція, яка
тримає в тонусі. Державні замовники балансують між двома виробниками і це дає
результат.
"Нам
доводиться боротися за державного замовника. Ми робимо все, щоб наша машина
була потужнішою, не ламалася і щоб замовник довго не чекав на вирішення
недоліків. Якщо ми будемо проблемними, то держава переключиться на іншого постачальника.
Якщо
буде лише один виробник, то він дуже скоро почне "забивати" на
сервіс. Вважаю, що поточна конкуренція різних компаній – це дуже хороша
ситуація на ринку", – сказав Бельбас.
Після
початку великої війни на український ринок зайшло чимало іноземних
бронеавтомобілів. Це ще більше підігріло конкуренцію, адже якщо українські
машини на їхньому тлі виглядатимуть "не дуже", то військові
проситимуть державу купувати імпортні, які добре себе зарекомендували на
фронті.
Українські
компанії виграють за ціною. За словами Бельбаса, бронеавтомобілі
"Української бронетехніки" на 30% дешевші за імпортні. Щодо якості
ситуація неоднозначна. Є західні машини, які не витримують темпу
українсько-російської війни та ламаються, а є дорогі та якісні авто в хорошій
комплектації, як австралійські МРАПи Bushmaster.
Однак
якщо говорити про порівняння за параметром "ціна-якість-сервіс", то
українські виробники почувають себе фаворитами. Перевага вітчизняних компаній
не тільки в швидкому ремонті на власних заводах, а й у багаторічних
випробуваннях машин в умовах війни.
Держава
сотнями купувала броньовики "Новатор" та "Козак" ще під час
локальної війни на Донбасі. За цей час конструктори встигли побачити недоліки
та адаптувати машини до війни саме на теренах України з її ґрунтами, кліматом
та характером боїв.
Еволюція
та перспективи
Масштабується
виробництво бронеавтомобілів просто. Усе, що потрібно, – кількарічні контракти
та нові замовлення. "Ми готові за власні кошти, без залучення держави,
збільшувати потужності з виробництва. Потрібні тільки замовлення", –
зазначив Бельбас.
Конструкторські
роботи не припиняються і продукт постійно вдосконалюють. Зараз спеціалісти
"Укрбронетехніки" працюють над полегшенням машини: шукають
альтернативні матеріали та пробують різні конфігурації шасі.
Нові
виклики на полі бою породжують нові моделі машин. Наприклад, зараз у Сил
оборони з’явилася потреба в перевезенні більшої кількості людей, тому
"Українська бронетехніка" за ініціативи кількох замовників створила
збільшену версію машини "Новатор" на десять місць. Початкова версія
вміщувала лише пʼять осіб.
Скоро
компанія планує представити і новий МРАП на заміну "Варті". Останню
припинили випускати через потребу в білоруських деталях. За словами Бельбаса,
нова "Варта" носитиме інше ім’я, буде легшою, матиме можливість
встановлення зброї більшого калібру та не міститиме деталей з держав-агресорів.
Не
відстає від конкурента й НВО "Практика". У ЗСУ є відчутний дефіцит
спеціалізованої техніки для медичної евакуації, тому компанія розробила і
спільно з Мінстратегпромом випробувала нову медичну евакуаційну машину на базі
сучасного "Козака-7".
Також
компанія планує заповнити дефіцит техніки для гуманітарного розмінування.
Україні ще довго доведеться розміновувати поля від російських снарядів, а для
цього потрібно багато броньованої техніки. На одному з публічних заходів
"Практика" представила низку рішень для різних етапів розмінування.
Закупівля
державою сучасніших зразків українських бронеавтомобілів дозволить компаніям
розвивати технології та зробить їх більш конкурентними на світовому ринку. Поки
що експорт зброї закритий, однак в кулуарах розмови про його відкриття
ведуться.
Доступ
на світовий ринок суттєво би покращив би стан українських підприємств. ЕП
відомо, що на одній із зустрічей Мінстратегпрому з виробниками йшла розмова про
розробку варіантів для відкриття продажу за кордон тієї вітчизняної зброї, яку
держава не може законтрактувати через брак коштів.
Поява
таких розмов логічна, адже спроможності українських виробників принаймні вдвічі
більші, ніж фінансові можливості державних замовників. Публічно про можливе
відкриття експорту Мінстратегпром говорить менш рішуче, оскільки тема політично
чутлива, а дискусія ще триває.
Українські бронеавтомобілі цікавили світових замовників ще до початку великої війни. Зазвичай перемовини йшли з країнами, які не можуть собі дозволити дорогу західну техніку.
Постачань було небагато: усі домовленості зірвалися після 24 лютого 2022 року і українські компанії не встигли опанувати світовий ринок. З примітних контрактів – НВО "Практика" поставила 60 броньовиків Саудівській Аравії.
У будь-якому випадку внутрішній ринок України поки що дозволяє вітчизняним компаніям розвиватися та нарощувати конкурентоздатність. Державі залишається подбати про безпеку підприємств, забезпечити їх плановим замовленням на роки і відкрити можливість пільгового кредитування для формування запасів деталей. І тоді бронеавтомобілі ще й будуть приносити в країну валюту.
https://www.epravda.com.ua/publications/2024/02/26/710388/
21.12.2023
Хованки
від ракет, російські шпигуни і багато української зброї. Інтерв'ю з директором
"Української бронетехніки" Бельбасом
Що виробляє "Українська бронетехніка", якою є
імпортна складова в САУ "Богдана" та іншій виробленій продукції, як
заводи ховають від російських ракет та чи володіє підприємством ексдепутат
Сергій Пашинський.
ЧЕТВЕР, 21 ГРУДНЯ 2023, 08:00 - БОГДАН МІРОШНИЧЕНКО
Увесь час протягом розмови директор "Української
бронетехніки" Владислав Бельбас постійно поглядав на великий екран на його
робочому столі. Через камери спостереження він наживо спостерігає за роботою
своїх заводів, які розкидані по всій Україні.
На екрані можна побачити майже готові бронекабіни для САУ
"Богдана", шасі для бронемашин "Новатор" та цех із збирання
120-міліметрових мінометів МП-120. Це – ключова продукція найбільшої
української приватної оборонної компанії.
"Українська бронетехніка" цікава й тим, що це
єдина приватна компанія, яка імпортує зброю для Міноборони. Маючи досвід роботи
на світових ринках, її менеджери знаходять іноземних постачальників техніки та
боєприпасів. Іноді доводиться вдаватися до оригінальних схем, адже не всі
держави дружні до України.
До великого вторгнення Росії "Українська
бронетехніка" не мала такої позитивної репутації. У публічному просторі
компанію часто приписують колишньому народному депутату Сергію Пашинському, що
останній заперечує. Самого Пашинського Зеленський на початку президентського
терміну називав "100-відсотковим бандитом", а його помічники потрапляли
під приціл НАБУ.
Бельбас у розпал корупційних скандалів в
"Укроборонпромі" теж потрапив під переслідування нібито за розтрату
коштів державного авіаційного заводу. На той час він був одним з керівників
"Спецтехноекспорту". Суд у цій справі вже кілька років тупцює на
місці.
Бути виробником зброї в Україні – значить, з одного боку,
бути під прицілом російських ракет, з іншого – під прицілом бюрократів.
Оборонні компанії за лічені роки повинні надолужити військові технології, які
країна втрачала останні 30 років і при цьому цілковито залежати від
неповороткого державного апарату.
Як влаштована робота найбільшого виробника озброєння в
Україні – розповідає директор "Української бронетехніки" Владислав
Бельбас.
Про прибутки, GPS-маячки на заводах і Пашинського
— У 2022 році після повномасштабного вторгнення Росії
доходи компанії зросли із 100 мільйонів гривень до 13 мільярдів. А як у 2023
році?
— Значне зростання, але не хотів би казати в точних
цифрах.
— У суспільстві часто доводиться чути, що приватні
оборонні компанії – це "збройні барони", які наживаються на війні та
отримують надприбутки.
— Я вас розчарую. З моменту створення компанія жодного
разу не виплачувала дивіденди, а весь прибуток інвестувала в оборонні активи.
Сам прибуток невеликий – десь 3%.
— Що приносить найбільші доходи?
— Головне – це імпорт зброї для Сил оборони, друге –
виробництво бронемашин, третє – міномети.
— Чи багато експортних контрактів зірвалося на початку
великої війни?
— 24 лютого 2022 року ми мали підписувати великий
контракт на ремонт 350 БМП-1 у Єгипті. У нас було близько десяти контрактів на
експорт бронемашин "Новатор" і загальний портфель замовлень на 200
мільйонів доларів.
Щойно почалося вторгнення Росії, наші ветерани бойових
дій серед співробітників забрали бронемашину "Новатор", що мала їхати
на виставку, і поїхали захищати Гостомель. Усі експортні машини віддали бійцям
тероборони.
— Зараз ці контракти на паузі?
— Вони втратили свою силу, нас ніхто не буде чекати. Але
коли закінчиться війна, думаю, у нас буде велика черга з покупців. Наша
продукція гарно себе зарекомендувала.
— Росіяни здатні вдарити ракетою в будь-яку точку
України. Як вам вдається ховати заводи від обстрілів?
— Релокувати виробництво складно. У нас досі відкриті реєстри підприємців. Щойно компанія купує земельну ділянку для переїзду, дані з координатами одразу з’являються у відкритому доступі. Росіянам навіть вигадувати нічого не потрібно. У 2023 році окупанти за день в різних куточках України знищили виробничі потужності одного з учасників ракетної програми.
Щоб мінімізувати ризики, ми диверсифікуємо потоки
інформації. Наприклад, офіс не знає, де розташовані заводи. Не рухаємося
колонами, працюємо на орендованих майданчиках.
Я знаю підприємства, на територію яких не можна зайти без
проходження поліграфа. Ми з таким не перегинаємо, але працівників шукаємо лише
за опублікованими резюме, а самі вакансії не розміщуємо. У потенційних
кандидатів перевіряємо історію та попереднє місце роботи.
Через релокацію не завжди виходить набрати штат. Було
таке, що ми перемістили один об’єкт, але не змогли набрати співробітників, тому
потім повернули його до Києва. Це великі витрати для компанії.
— Чи були зрадники серед ваших працівників?
— Ми знаходили GPS-маячки на вантажівках, які привозять
боєприпаси та деталі. Як вони туди потрапляють – невідомо. Вони точно
з’являються за кордоном або на пунктах перетину. Але спіймати зловмисників
важко, бо наші вантажі перетинають шість країн Євросоюзу.
— Держава допомагає вам з безпекою?
— На жаль, ми не бачимо державних інвестицій у безпеку: у
будівництво, купівлю землі, релокацію. Є державне фінансування, але його
отримують здебільшого державні підприємства. Мінстратегпром раніше розвивав усі
оборонні компанії, але у 2023 році змінилося керівництво, відомство призначило свою
людину в "Укроборонпром" і зараз фокусує всі ресурси на ньому.
Для будівництва нам залишається брати кредити під 20%
річних. Ми цього не можемо зробити, бо в нас прибуток лише 3%. Тому
викручуємося власними силами. Зараз українські банки мають величезну
ліквідність. Чому б не поширити "5-7-9%" (програма пільгового
кредитування – ЕП) на оборонні компанії?
У Туреччині це працює так. Наприклад, є виробництво
боєприпасів на 200 гектарах. Ця земля безкоштовно надана державою. Під
закупівлю обладнання та будівництво надається кредит під 2% і ще позика на
обігові кошти для виплати зарплат, закупівлі компонентів. Що втратила держава?
Шматок землі? Та ні, на цій ділянці буде формуватися ВВП. Такого підходу в
нашій державі немає.
— Фактичним власником "Української
бронетехніки" часто називають колишнього народного депутата Сергія
Пашинського. Це правда?
— Як це може бути правдою? У нас відкриті реєстри і дуже
детально показані кінцеві бенефіціари. Пашинський не є нашим власником. У нас
доволі відкрита структура власності, усі бенефіціари зараз в Україні, ми їх не
ховаємо.
— В Україні часто компанії записують на одних людей, а
фактично вони належать іншим.
— Якщо хтось хоче приховати власника, він підключає
офшори, трастові декларації. У нас такого немає.
— Тобто власниками найбільшої приватної оборонної
компанії є Людмила Петрига, Микола Кузьма і ви?
— Так. І ми всі тут працюємо.
— Чи часто ви контактуєте з Пашинським щодо справ
компанії?
— Щодо справ компанії – ні, але загалом – так. У квітні
2022 року його обрали головою Асоціації роботодавців оборонної галузі України,
до якої входять понад 45 компаній. Пашинський має великий досвід в оборонній
галузі. Він розуміє, що відбувається в Україні, має організаторські здібності.
Тому ми та інші підприємства комунікуємо з ним стосовно безпеки, публікації
інформації про активи, адреси, фінансові результати.
Про бронемашини, українське виробництво снарядів та
десять САУ "Богдана" на місяць
— Ваш головний продукт – бронемашина "Новатор".
Скільки їх вироблено?
— Кілька сотень. Зараз ми серйозно нарощуємо виробництво.
З державних відомств у нас не замовляє хіба що Прикордонна служба. Усі інші
відомства купують і дуже задоволені. За місяць ми виробляємо стільки, скільки
раніше робили за рік. Недавно ми представили "Новатор-2", який здатен
перевозити екіпаж з десятьох військових. Сподіваємося, через кілька місяців уже
будемо їх постачати Міноборони.
— На фронті зараз більше українських бронемашин чи
іноземних?
— Іноземних значно більше.
— "Українська бронетехніка" та НВО "Практика"
(виробник машин "Козак) здатні самотужки задовольнити потреби ЗСУ в
бронемашинах?
— Абсолютно здатні. Наша машина коштує на 20-30% дешевше
від іноземних конкурентів. Виводити гроші за кордон, купуючи аналогічні дорожчі
машини, недалекоглядно.
У Генштабу та Міноборони існує дещо неправильне
сприйняття західної технічної підтримки. Техніку нам купують західні уряди, а
не компанії, але західні виробники цим користуються. Вони приходять в Україну і
кажуть: ми вам передали 200 машин безкоштовно, тепер ще й купіть у нас за
гроші. Хоча це необов’язково. За умови довгострокового замовлення українські
виробники здатні покрити потребу в бронемашинах.
— Як досвід боїв вплинув на конструкцію
"Новатора"?
— Наші машини на фронті вже вісім років, тож з початку
вторгнення кардинально нічого не змінилося. Єдине – зараз є тенденція на
полегшення. Машину можна знищити з ПТРК так само, як будь-яку іншу
бронетехніку, тому робити її 20-тонною немає сенсу. Вона має пересуватися
швидше, щоб по ній взагалі не могли влучити.
— Як будете захищати "Новатор" від FPV-дронів?
— Дуже просто: купольні системи радіоелектронної
боротьби. У нас в асоціацію якраз прийняли компанію "Квертус", яка
розробляє такі індивідуальні системи РЕБ. Вони відносно недорогі.
— Наскільки "Новатор" є українською машиною і
наскільки складається з імпортних компонентів?
— Думаю, десь 50 на 50. Це високий показник.
— Україна поки що не виробляє власні броньовані машини
піхоти (БМП). Ви будете брати участь у їх виробництві?
— Зараз ми опрацьовуємо можливість локалізації БМП ASCOD
за ліцензією. Це машина, яку колись розробили на замовлення кількох держав
Євросоюзу. Поки що має бути закупівля тестової партії, а потім почнуться
перемовини про локалізацію виробництва. Конкурентами в цьому сегменті виступають
шведські CV-90, які ми отримали як допомогу, але їх виробництво в Україні не
розглядається.
— Перед вторгненням росіян ви закінчили випробування
120-міліметрового міномета і запустили його в серійне виробництво. Наскільки це
український продукт?
— У нашому мінометі все українське, окрім натовського
прицілу – його ми імпортуємо. Зараз ми повністю закриваємо потребу Міноборони
та ще й додатково постачаємо їх благодійним фондам та воєнним частинам. Можна
сказати, щодо цих мінометів ми досягли піку виробничої потужності.
— "Українська бронетехніка" виробляє й снаряди.
Це дуже складно. Звідки у вас обладнання та компетенція?
— Виробництва боєприпасів в Україні не було з моменту
розпаду СРСР. Навіть у радянські часи ми випускали лише окремі компоненти, які
постачали в Росію. Коли постало питання власного виробництва снарядів, Україна
не мала ані пороху, ані металообробки, ані спорядження для вибухових речовин.
Довелося збирати ланцюг за компетенціями. Одна державна
компанія робить спорядження, ми займаємося металообробкою. Щось докуповуємо на
світовому ринку. Зараз українських компонентів у наших снарядах близько 30%.
Проте наростити власний випуск снарядів швидко не вийде. Обладнання для
виробництва боєприпасів потрібно чекати два роки, якщо робити все правильно.
— Яке найбільш вузьке місце у виробництві боєприпасів?
— Хімія. В Україні немає виробництва пороху і будувати
такий завод під час війни недоцільно. Порох любить вибухати. Щойно такий завод
з’явиться, росіяни його зруйнують.
— Зараз суд розглядає справу щодо одного з ваших
підрядників – "Вогняна варта". За даними слідства, компанія
споряджала снаряди порохом для холостих патронів. Керівництво звинувачують у
шахрайстві. Як так сталося, що ваш підрядник споряджав снаряди з неякісним порохом?
— З’ясувалося, що на випробуваннях використовувався один
порох, а при серійному виробництві – інший. Ми звернулися в суд і він встановив
факт підміни пороху. Оскільки "Вогняна варта" – компанія-банкрут, то
гарантійний ремонт ми робимо за власні кошти.
— Чи залучені "Вогняна варта" та її тодішній
менеджмент до ваших теперішніх ланцюгів постачань?
— Ні. Ми знайшли інших підрядників.
— Які у вас виробничі плани на 2024 рік?
— Закріпитися як основний український виробник
боєприпасів для мінометів, розширити лінійку калібрів. Значно розширити
виробництво машин "Новатор", запустити оновлену машину
"Варта". Сподіваюся, вийде в серію система ППО, у виробництві якої ми
беремо участь. Великі надії покладаємо на САУ "Богдана". Сподіваюся,
вийдемо на виробництво десяти кабін на місяць.
Про трудові батальйони з ухилянтів, російські диверсії на
світовому ринку та справу "Спецтехноекспорту"
— Усі говорять про дефіцит кадрів в оборонній
промисловості. Ви його відчуваєте?
— На початку повномасштабного вторгнення у нас 30% штату
були ветеранами бойових дій. Усі вони пішли воювати. Це були люди, які
розробляли та випробовували техніку, назад їх відкликати вже не можна.
Зараз нам не вистачає конструкторів, розробників з
досвідом проєктування бронеавтомобілів та боєприпасів. На ринку дуже мало
досвідчених людей з оборонної галузі. Наші виші таких кадрів поки що не
готують. Серед робітничих спеціальностей найбільше не вистачає
висококваліфікованих зварювальників.
— Як можна вийти з цієї ситуації?
— По-перше, демобілізувати інженерів або посилати їх у
відрядження на заводи. Вони б могли вплинути на галузь. Нам потрібно ефективно
використовувати людський ресурс. "Лаптєногих" 140 мільйонів, а нас
30-40 мільйонів. У нас неспівставний людський та економічний ресурси, тому кожен
повинен витискати із себе максимум.
По-друге, є так звані ухилянти. Якщо людина не хоче
воювати, ви її не змусите. Це буде негативний чинник на полі бою. Чому би з цих
ухилянтів не формувати трудові батальйони та не відряджати їх на воєнні заводи?
— Ви думаєте, їх легко з нуля навчити зварюванню?
— Зварювати буде складно, але є, наприклад, збирання
мінометів. Є операції, які може виконувати будь-яка людина.
— Половина ваших доходів – це імпорт для Міноборони. Що
ви для них купуєте?
— Мінометні, артилерійські постріли, боєприпаси,
гранатомети, постріли до зеніток, патрони малих калібрів.
— Хтось може сказати, що ви наживаєтеся на посередництві.
— Коли так кажуть, я дуже нервуюся, що ми живемо в
постсовковій країні. У розвинутих країнах так не кажуть, там просто порівнюють
ціни. До того ж ми прибуток інвестуємо у виробництво, а державні
компанії-імпортери – у свої зарплати та відрядження.
— Що у вас є таке, чого нема в державних
компаній-імпортерів?
— Гарантовано виконуємо контракти, працюємо ефективніше,
знаходимо дешевші комерційні пропозиції. Чим більше ми працюватимемо над
зниженням вартості, тим більше поставимо зброї військовим.
— Росіяни заважають вам купувати зброю на світовому
ринку?
— Прикладів багато, ось один з них. В одній країні, на
іншому кінці планети, ми знайшли винищувачі і почали домовлятися про купівлю.
Продавець був готовий, Міноборони підтвердило, що вони потрібні. Раптом один з
листів про цю угоду потрапив до рук росіян.
Дуже скоро представник російського посольства в цій
країні почав ходити з цим листом і погрожувати місцевим чиновникам, що Росія
прикриє для цієї країни якісь проєкти. У підсумку угода зірвалася, бо
країна-постачальник передумала пропонувати ці винищувачі.
— Ви буваєте на міжнародних виставках. Чи змінюється
ставлення до української зброї?
— Бачимо зміну ставлення, але ще потрібно працювати з
іміджем української техніки. Бо одні вважають, що ми "наваляли"
росіянам власною зброєю, а інші – що ми це зробили лише завдяки західній
підтримці. Про контракти поки ніхто не говорить, бо думають, що зараз з нами
працювати небезпечно.
— Західні компанії відкривають офіси в Україні та хочуть
будувати заводи. Ви бачите загрозу, що вони витіснять українські компанії?
— Особисто я не бачу. Просто так вони не ввійдуть.
Зазвичай створюють спільне підприємство з кимось, бо потрібен хтось, хто
розуміє ринок. Хай приходять і будують. Компанія, яка боїться конкуренції, – це
не ринкова компанія. Ми не боїмося, це нас збадьорить.
Часто кажуть, що головна проблема галузі – це корупція.
Та ні! Якщо розібратися, то головна проблема – у відсутності людей та
компетенцій. Якщо я захочу побудувати завод, я не знайду ні технолога, ні
головного інженера, ні конструктора. У нас немає освіти. Оце проблема. І коли
західні компанії прийдуть із своїми людьми, знаннями та технологіями – це
абсолютний позитив.
— У 2014-2018 роках ви були заступником директора
"Спецтехноекспорту". Тодішнє керівництво, зокрема вас, звинувачують у
розтраті 2,2 мільйона доларів на одному з експортних контрактів державного
"410 заводу". Ці гроші нібито віддали компанії-агенту, яка не надала
послуги. Суд у тій справі триває. Що можете про це сказати?
— Моє улюблене питання.
Перше: справа ініційована за копією заяви іноземного
громадянина. Йому СБУ заборонила в’їзд в Україну, бо доведені його зв’язки з
Росією. На той момент він в Україні не був, хоча заяву можна подавати лише в
оригіналі.
Друге: офіційно у справі із самого початку відсутні
збитки. Є довідка Держаудитслужби та економічна експертиза, які кажуть, що є
втрата активів, але чи є це збитками, експерт не вповноважений оцінювати.
Третє: підроблене доручення детективам на проведення
досудового розслідування.
Четверте: досудове розслідування продовжено рішенням
прокурора, хоча за законом це мав робити суд. Це максимально тупо, максимально
безграмотно, по-дебільному зроблена історія під політичну обстановку.
— Ви вважаєте справу політичною?
— Це справа ідіотична. Я пʼять років ходжу в суд і не
розумію, навіщо туди ходжу. Навіть судді вже перестали розуміти. Усі перевірки
"410 заводу" не показали жодної розтрати. Завод каже, що він не
потерпілий, перевірки "Спецтехноекспорту" не показали жодної
розтрати. Держаудитслужба каже, що є втрата активів оплати, але це не є
збитками.
— Що це за компанія, яка бере 2,2 мільйона доларів за
агентські послуги? Що це за послуги і чому їх взагалі наймали?
— Це компанія-агент. Ви не потрапите на жодний ринок без
послуг агента, який профільно працює на ринку, спілкується, має контакти. Суть
агентської послуги в тому, що її вартість закладають у вартість продукту.
Наприклад, я хочу продати телефон за 1 тисячу доларів, віддаю агенту, який
робить націнку 20% і продає його за 1 200. 1 тисячу віддає мені, 200 забирає
собі. Я отримав якийсь збиток? Ні, не отримав.
Є профільна постанова Кабміну, яка дозволяє виплачувати
агентам до 25% від вартості продукції. Питання агентських повністю координує
"Укроборонпром". Директори концерну могли б просто обмежити виплату
агентських 5%, 10%, але жодного такого наказу не було.
— А якщо послуги агента не були надані, як йдеться у
вашій справі?
— Але це нічим не доводиться. Вони аргументують це тим,
що був направлений лист агентській компанії про розірвання співпраці і тому всі
оплати, які відбувалися згодом у рамках цього контракту, незаконні. Агентські
платяться з отриманих коштів від покупця. Якщо ви підписали контракт, отримали
гроші, то ви платите в пропорції агенту.
Про обшуки на оборонних заводах, відкриття експорту зброї
та взаємодію з державою
— Виробники часто скаржаться на нестачу державного
замовлення. Ваші потужності простоюють?
— Це залежить від того, у який місяць ви мене питаєте. В
Україні відсутня довготермінова політика формування виробничих планів. Коли є
"довгий" контракт, ви можете вирішити всі проблеми з нестачею та
затримкою в доставці компонентів.
Ми лише зараз отримуємо шасі, які оплатили в листопаді
2022 року. А контракти в нас піврічні. Ми хочемо бачити план, щоб ми знали, яку
кількість машин потрібно буде здати до кінця року. Так буде легше будувати
виробничі ланцюги. Водночас, ми бачимо, що зараз держава пріоритетно контрактує
вітчизняних виробників, як декларують Міноборони та Мінстратегпром. Це добре.
— Можливо, завантажити потужності допоможе часткове
відкриття експорту зброї?
— Я за відкриття експорту. Наша компанія не зможе експортувати,
бо вона завантажена для внутрішнього ринку. Але в нас безліч підприємств, які
частково простоюють або виробляють продукцію, яку не купує Міноборони. Чому,
коли ми кажемо про війну економік, ми обмежуємо свою економіку? У нас немає
планової мобілізаційної економіки, усе працює за ринковим принципом. Ну то
робімо ринок, а не фарс.
— У 2022 році Державна аудиторська служба записала
прибутки оборонних компаній як державні збитки, бо в новій постанові не було ні
слова про те, що виробники зброї повинні отримувати прибутки. Виробники тепер
мають відповідати за той відсоток прибутку, який заклало Міноборони в контракти
навесні 2022 року.
У деяких владних кабінетах є думка, що виробники самі
зловживали цією постановою. Оскільки питання прибутку взагалі не згадувалося,
окремі виробники нібито закладали в контракти прибуток до 50%, що дійсно можна
трактувати як державні збитки. Який відсоток прибутку ви закладали в контракти
навесні 2022 року?
— Після ухвалення тієї постанови закладати більший
прибуток могли компанії, які займаються тиловим забезпеченням. Ми ж, виробники
зброї, закладали прибуток за старою постановою №363, тобто 1% – на деталі, 30%
– на роботу та матеріали. Загалом виходить кілька відсотків прибутку. Ці
правила діяли і діють. Якщо хтось з виробників зброї закладав прибуток 50%, то
покажіть один кейс, покажіть змову і "схлопніть" їх.
Міністр економіки Свириденко заявила, що вони ухвалюють
постанову №1275 для регулювання питання прибутку. Тепер обмеження прибутку для
виробників взагалі немає.
— Тобто з моменту ухвалення постанови №1275 виробники
зброї можуть закладати будь-який прибуток?
— Ми продовжуємо закладати прибуток за старими правилами.
Я вже маю гіркий досвід, коли питання прибутку в постанові було врегульоване і
мені сказали, що я приношу збитки. До мене за пів року з обшуком такі
абревіатури приходили, про які я навіть ніколи не чув. Ми нікому і нічому не
віримо.
До того ж закладати більший відсоток прибутку в контракти
нам немає сенсу, тому що тоді вартість продукції для Міноборони стане вищою.
Тоді ми програємо конкуренцію.
— До вас приходило ДБР з обшуком?
— Аякже! Приходили в офіс з виїмкою всіх контрактів. От
ви ж питаєте, як шкодять росіяни. Чи контролює хтось обіг цих документів у ДБР?
Чи мало спецслужби виявляли там зрадників? Буває часом огидно, коли нас
вважають країною третього світу. Однак коли розказуєш американцям, що в нас
прибуток – це збиток, то вони ж самі нас будуть такими вважати.
— Мінстратегпром та Міноборони обіцяють у 2024 році
кратне зростання виробництва зброї. Чи стане це реальністю?
— Це стане реальністю. Зараз реалізуються інвестиційні
програми, започатковані ще у 2022 році. Будівництво будь-якого заводу або лінії
– це півтора року. Ми зараз на етапі розгону. Однак цей розгін можна нівелювати
Держаудитслужбою або іншою "фігнею".
— Окрім економічної вигоди, чому ЗСУ потрібна саме
українська зброя?
— Україні потрібно скорочувати логістичне плече для
ремонту техніки. Її треба ремонтувати на передньому краї, за 100 кілометрів від
лінії фронту, а не возити в Польщу: три дні в одну сторону, місяць на ремонті,
три дні в іншу сторону. Ми багато привозили західної техніки і знаємо терміни
її ремонту.
Це не те, що нам потрібно для перемоги. Нам треба
насичуватися запасними частинами, навчати людей обслуговування та постійно
підтримувати нашу техніку в боєздатному стані з коротким логістичним плечем. І
розвивати те, що ми можемо робити. Тоді воно дасть результат.
https://www.epravda.com.ua/publications/2023/12/21/707951/
20.10.2023
СБА «НОВАТОР» ВИТРИМАВ ПІДРИВ ПРОТИТАНКОВОЇ МІНИ ТА
ВРЯТУВАВ ЖИТТЯ ВІЙСЬКОВИХ
.jpg)
.jpg)
.jpg)
https://ukrarmor.com/uk/news-uk/sba-novator-vitrimav-pidriv-protitankovo%d1%97-mini-ta-vryatuvav-zhittya-vijskovih/
05.09.2023 р.
ТОВ «Українська бронетехніка» на Міжнародній виставці
оборонної промисловості MSPO, яка сьогодні стартувала в Кельце на півдні
Польщі, представила нову модифікацію СБА «Новатор» - 10-місний бронеавтомобіль.
«Створенням нової версії «Новатора» ми продовжуємо
розвиток нашої автомобільної лінійки. 10-місний бронеавтомобіль - це
максимально актуалізована, оновлена з урахуванням вимог часу версія СБА
«Новатор», який з 2018 року постачається Силам Оборони України та на
сьогоднішній день пройшов випробовування як часом, так і, що важливо, боями»,
- розповів генеральний директор ТОВ
«Українська бронетехніка» Владислав Бельбас.
За його словами, дана модифікація розроблялася з
урахуванням досвіду використання автомобіля різноманітними підрозділами в
бойових умовах.
Серед головних новацій, втілених компанією, –
покращена підвіска та система керування, які забезпечують високу маневреність
та підвищену прохідність
«Машина зроблена на шасі Ford, яке широко використовують
виробники бронетехніки. Головна проблема, яку доводиться долати, це збільшення
максимального навантаження на базове шасі. У Fordа воно складає 8845 кг. Нашим
конструкторам вдалося вирішити цю проблему за допомогою використання для
бронювання сучасної тоншої та твердішої броні та з допомогою модернізації
підвіски. Такі рішення дозволили спроектувати машину, яка відповідає вимогам
сучасної війни», - розповів Бельбас.
Також, за його словами, оновлена версія «Новатора» має
посилений протимінний захист. Бронеавтомобіль здатний працювати в різних
кліматичних умовах, незалежно від пори року, та на різних типах доріг,
включаючи бездоріжжя.
«Як і попередня версія 10-місний «Новатор» побудований
за модульним принципом і є, фактично, універсальною платформою, яка завдяки
високому ступеню адаптації, може використовуватися для виконання різноманітних
бойових завдань та на яку можна інтегрувати різноманітне озброєння і бойові
модулі», - додав Бельбас.
Дослідний зразок машини, який представлений на
збройному форумі в Польщі, відразу після виставки буде проходити державні
випробовування.
Працюємо на Перемогу!
https://ukrarmor.com/uk/news-uk/ukra%d1%97nska-bronetehnika-predstavila-novu-modifikacziyu-novatora-na-mizhnarodnij-vistavczi-oboronno%d1%97-promislovosti-mspo/
14.06.2021
Гендиректор КВП «Українська
бронетехніка» Владислав Бельбас: «Маємо низку нових розробок, прийшли на ринок
серйозно і надовго»
Активна робота
Конструкторсько-виробничого підприємства «Українська бронетехніка» у галузі
розробок та виробництва спеціалізованих броньованих автомобілів (СБА)
розпочалася з 2015 року. Нині, незважаючи на ще досить юний вік, компанія вже є
відомим постачальником озброєння та військової техніки силам оборони України.
Свого часу підприємство
починало з виготовлення для Збройних Сил та Національної гвардії України
спеціалізованих броньованих автомобілів «Варта» та «Новатор», але нині спектр
компетенцій КВП «Українська бронетехніка» суттєво розширився. Досить показово,
що підприємство самостійно за власні обігові кошти та на замовлення
Міністерства оборони веде цілу низку дослідно-конструкторських робіт, впевнено
розгорнуло нові виробництва, зокрема мінометів та мінометних пострілів до них.
А в 2021 році стало одним з п’яти підприємств вітчизняного ОПК, що взяли участь
у конкурсі військового відомства на розробку нового автомобіля на заміну
радянського УАЗ-469.
Фактично «Українська
бронетехніка» є одним із компактних, високотехнологічних підприємств, що
формують зовнішній вигляд сучасного ОПК України. Щоб дізнатися про те, чим
сьогодні живе компанія та які плани реалізовує, редакція агентства
«Оборонно-промисловий кур’єр» попросила розповісти генерального директора КВП
«Українська бронетехніка» Владислава Бельбаса.
Владиславе Володимировичу,
хотілося б почати з питання щодо появи ідеї створення бронемашин? Як ви до
цього прийшли та яким був початок шляху компанії на ринку?
Будь-які ідеї народжуються із попиту. А якщо брати Україну часів початку російської агресії, йдеться про гострий попит. У 2014-2015 роках броньованих автомобілів в Україні не було. Тоді велися пошуки таких машин для України по всьому світі, щоб купити їх для армії й інших силових відомств. Пам’ятаєте, у ті часи купували древні британські машини SAXON, які виявилися непридатними до використання їх у сучасній війні. Важливо було розв’язати цю проблему швидко, крім того, надзвичайне значення мала максимальна захищеність автомобілів для армії. Це породило відповідну мотивацію, але створення бронеавтомобілю справа дуже непроста, оскільки це симбіоз творчої діяльності та бізнесу. Але саме тоді у нас на підприємстві була зібрана ініціативна група співробітників, і ми ризикнули узятися за реалізацію такої ідеї. Зауважу, що у нас існували початкові напрацювання – наша компанія до війни займалася бронюванням банківських автомобілів. Крім того, в 2015 році вже були й досвідчені армійці, які щойно повернулися із війни внаслідок відповідної ротації. Тобто, вони провоювали більше року і вже дуже чітко розуміли, яка саме техніка потрібна для забезпечення вдалого ведення бойових дій. Виходячи з цього, ми почали швидко опановувати нову для себе справу – формувати створення сучасного військового автомобілю та готувати оперативні пропозиції для замовника. Це була ініціатива, але зрозуміло, що без замовника не можна було б виробляти військову техніку. Через певний час нашій команді вдалося отримати технічне завдання та підготувати необхідну документацію – паперової роботи було чимало, але без цього ми б не просунулися із втіленням розробки у життя. Це були офіційні документи, вони містили й побажання військових. Отже, технічні характеристики нашої техніки, зокрема спеціальних броньованих автомобілів «Варта», не вигадані з голови, а повністю відповідають запиту і вимогам замовника.
Можете розповісти про цей перший автомобіль «Української бронетехніки» докладно? Як він відвоював свою нішу у складі сил оборони держави?
Згідно з термінологією вітчизняного оборонного відомства, «Варта» знаходитися в класі «Спеціальних броньованих автомобілів». Такі автомобілі, у першу чергу, призначені для перевезення персоналу. «Варта», згідно з міжнародною класифікацією, є автомобілем MRAP, тобто mine resistant ambush protected (з англійської – захищений від підриву і атак із засідок), що означає: автомобіль стійкий до мін. То ж такий автомобіль призначений для транспортування солдатів в небезпечних зонах, де можуть бути диверсійні групи і підриви. Наша компанія пройшла випробування на підриви, успішно відстояла обстріл. Якщо хтось думає, що цей процес був прогулянкою, то це хибне уявлення. Усі етапи проходження випробувань відбувалися в умовах гострої конкуренції та досить жорстких підходів військової прийомки. Будь-яку заявлену характеристику потрібно було доводити на практиці. Багато чого довелося допрацьовувати, але завдяки цим зусиллям народився бронеавтомобіль, яким ми пишаємося. Хочу наголосити, що зі своїм завданням «Варта» цілком справляється. Більше того, за період її експлуатації не було випадку, щоб під час виконання бойового завдання загинув хоч один військовослужбовець, який використовував нашу техніку. Це свідчить, що команда розробників рухалася у вірному напрямку.
А як ви проводили випробування щодо мінної
стійкості?
В рамках державних випробувань
саме з Міноборони. До слова, наша машина єдина, яка проходила вказані
випробування в найбільш повній відповідності до вимог STANAG. На жаль, в
Україні поки немає відповідних лабораторій та устаткування, тож у нас не вийшло
зробити так, щоб випробувальний підрив стався в Україні, під контролем
міжнародної лабораторії, щоб мати змогу отримати повноцінний STANAG сертифікат.
Проте, як показали практичні результати, ми цілком готові до такого
випробування.
А чому «Варта» потрапила в армію в рамках №345 постанови?
Тут немає нічого дивного. Усі машини, які купувалися в ті роки, переважно поставлялися за постановою №345 – це рішення народилося в умовах війни, щоб можна було одразу отримувати новітню техніку, не чекаючи прийняття її на озброєння. Тобто автомобілі були допущені до експлуатації в рамках відомчих випробувань. Такий же шлях проходили і «Варта», і «Новатор», які були розроблені відповідно до технічного завдання замовника. Проводилися випробування на відповідність, і на підставі них машини вже в подальшому поставлялися. Звісно, тут є дві сторони медалі. Міністерству оборони була терміново потрібна така техніка, і ми постачали бронеавтомобілі. З іншого боку, ми зацікавлені у прийнятті «Варти» і «Новатора» на озброєння, тому що це могло б суттєво сприяти реалізації продукції іноземним замовникам. Але нам постанова №345 допомогла. Наразі маємо автомобілі, які отримали бойове хрещення на справжній війні, підтвердили характеристики та довели свої високі операційні показники.
Коли очікуєте прийняття автомобілів на озброєння в ЗСУ?
На сьогоднішній день «Варта» завершує державні випробування, а «Новатор» проходить їх в рамках підконтрольної експлуатації у державного замовника. Гадаю, що в цьому році така подія відбудеться. Нам це потрібно, передусім, для виходу із цією продукцією на світовий ринок озброєння.
А як народився проект
«Новатор»? Можливо, на якомусь етапі військовим стали потрібні додаткові
функції?
Є розуміння тактичного
автомобілю. Тобто, ТБКМ – тактична броньована колісна машина. Але це все-таки
не MRAP, тобто автомобіль вже не такої захищеності, як «Варта». Автомобіль MRAP
захищає від підривів, тому висота від рівня землі до днища автомобіля в
квадратичній залежності впливає на силу впливу вибуху на транспортний засіб і,
відповідно, на захищеність екіпажу. Більш низька машина легше захищена і,
зрозуміло, не зможе витримувати такі підриви. Зараз всі, хто беруть участь в
бойових діях, – представники радянської школи танкобудування. Вони наполягають,
що висока машина – добра мішень для РПГ або ПТРК.
А «Новатор» має нижчий силует, він легший, швидший, маневреніший. Філософія його створення зовсім інша – зараз більшість світових виробників пішли в напрямку виробництва саме таких автомобілів. Тобто, це п’ятимісна машина з пікапом для перевезення вантажу або корисного навантаження (до прикладу, той же JLTV, який є наймасовішим зараз). Така компоновка надає можливість створення на базі «Новатора» різних бойових систем – ударних або розвідувально-ударних. Розміщувати на них лазери, засоби боротьби із безпілотниками, ПЗРК, ПТРК, радари та інші озброєння або обладнання. Наші автомобілі повністю відповідають тактико-технічним вимогам до ТБКМ та можуть слугувати колісною базою, що може використовуватися у різних видах і родах військ ЗСУ.
Вивчаючи попит, наша команда намагається на випередження пропонувати новітні системи озброєнь на базі «Новатора», в тому числі за рахунок створення спільних проектів з іншими збройними компаніями. Приміром, днями на виставці «Зброя та Безпека-2021» ми вперше продемонструємо «Новатор» із дистанційно керованим бойовим модулем НСВТ 12,7 мм та можливістю модифікації під встановлення кулемету Browning M2. Використання ДКБМ переводить «Новатор» в розряд бойових броньованих колісних машин переднього краю з повним функціоналом як наступального, так і оборонного характеру. Підтримка мотопіхотних підрозділів в оборонному бою, супровід десантно-штурмових військ і вогневе ураження супротивника при прориві оборони, несення служби на блок-постах – ось неповний перелік функціональних завдань ББКМ «Новатор» з модулем 12,7 мм третього покоління.
Або ще один показовий приклад у
галузі розвитку сучасних озброєнь: під час цієї ж виставки ми також вперше
продемонструємо новий розвідувально-ударний безпілотний авіаційний комплекс
(БАК) RAM II на базі бронеавтомобілю «Новатор». БАК RAM II – це високоточний
ударний баражуючий безпілотник, призначений для нанесення точних та ефективних
ударів по ворожих силах та мінімізації супутнього збитку при використанні в
міській місцевості на відстані до 30 кілометрів.
То ж ці приклади мають
переконати потенційних замовників у тому, що КВП «Українська бронетехніка»
здатна пропонувати комплексні рішення щодо забезпечення сил оборони новітнім
озброєнням.
Чому було обрано шасі МАЗу для «Варти», а для «Новатора» шасі Ford?
Для «Варти» було обрано автомобільне шасі МАЗ-5434, оскільки на той момент це було найдоступніше автомобільне шасі із розгалуженою дилерською мережею, достатніми технічними характеристиками і лагідними ціновими параметрами. Щодо технічної частини, це шасі повністю відповідало вимогам технічного завдання. В результаті випробувань машина повністю підтвердила свої характеристики. Крім того, МАЗ посідає близько 20% всього українського ринку. Третій параметр – це вартість життєвого циклу. Зараз, до речі, навіть закон з’явився, де чітко вказано: імпортувати техніку або вузли для неї можливо державному замовнику, якщо вона на 10% дешевше вітчизняної. До речі, МАЗ як раз був помітно дешевше КрАЗу. Крім того, в ті роки АвтоКрАЗ був завантажений та й мав свої власні проекти. Наразі МАЗ і дотепер постачає в Україну продукцію без проблем, крім того, немає проблем і з експортом.
Що стосується шасі Ford, то це
найбільш використовуване у світі шасі на всіх бронеавтомобілях до 10 тон.
Аналітичним шляхом ми прийшли до вибору цього шасі. Ми взяли його за основу, і
суттєво допрацьовували – посилили мости, підвіску, пристосувавши до
експлуатації в найскладніших умовах бездоріжжя. І час свідчить про те, що ми
прийняли вірне рішення.
В ході розробок та виробництва автомобільної техніки були створені певні технології. Деякі з них навіть запатентовані. Чи можете про це більше розповісти?
Гадаю, ключова з них – це технологія зварювання. На ринку України ми єдині працюємо зі шведською сталлю. Ця сталь має твердість 560 HB і є найбільш твердою у порівнянні із сталями, що обирають інші вітчизняні виробники бойових машин, – 500 НВ. При цьому питання обробки матеріалів – непересічне, воно відноситься до головних та напряму пов’язане із мінною стійкістю автомобілю. Наші машини ніколи не прострілювали на випробуваннях, в тому числі у місцях зварювання. Важливо розуміти, що є методика зварювання різних елементів. Вона розроблялася нами з постачальниками і спільно з Інститутом електрозварювання імені Є. О. Патона. При випробуваннях прострілюються всі шви, замки і т.д. У підсумку, наша технологія витримала всі випробування. Це переконлива перемога, що досягнута завдяки поєднанню сучасних технологічних рішень та вдалому вибору матеріалів.
Крім того, в нас V-подібне
днище з броньованої сталі, потім йдуть елементи підвіски автомобіля, а потім ще
один елемент V-подібної сталі, що є ефективним захистом від вибуховій хвилі. До
речі, всі роки на ринку сила нашої компанії була в ціні – ми завжди були
дешевші за конкурентів при збереженні високої якості. Хоча будь-яке
підприємство є передусім комерційною структурою, філософія роботи нашої команди
полягає у тому, щоб забезпечити збереження життів та здоров’я наших
військовослужбовців. Зокрема, при проектуванні та виробництві нашої техніки для
армії або гвардійців ми завжди ставимо на чільне місце принцип: там, де
присутні вітальні питання безпеки, обираємо найкраще.
А які у ваших автомобілях протимінні сидіння?
Ми оснащуємо свої бронемашини імпортними сидіннями, сертифікованими в НАТО. У нас є низка елементів і комплектуючих, які поставляються партнерами в рамках імпорту та мають натовські сертифікати. Системи пожежогасіння у нас теж імпортні – турецькі. А от систему підкачки шин ми робимо самостійно – це наша власна високотехнологічна розробка. До слова, у наших машин дуже хороша прохідність. Броньовики були в експлуатації в різних точках та умовах, і жодних нарікань на конструкцію не було.
Як ви можете прокоментувати вашу взаємодію з військовими, зокрема з Генеральним штабом ЗСУ? Багато хто говорить, що є велика потреба в орієнтуванні підприємств ОПК. Щодо планів закупівлі озброєнь та військової техніки, щодо планування кількості номенклатури для закупівлі, дослідно-конструкторських робіт? Орієнтування на 3 – 5 років – це доречно?
Звісно, ключова мета будь-якого підприємства ОПК – замовлення. Аби їх отримати і реалізувати, є кілька шляхів. У моєму розумінні, в Міноборони має відбуватися диверсифікація постачальників різних систем озброєння, в тому числі колісної техніки. На мій погляд, ризиковано закуповувати продукцію виключно однієї конкретної компанії. Військово-політичне керівництво держави має чимало механізмів для тестування та перевірки постачальників озброєнь і військової техніки – головне, щоб такі дії були прозорими, а усі учасники знаходилися в рівних умовах. Приміром, восени 2019-го РНБО організувала випробування всіх бронеавтомобілів, які представлені в Україні. На ці випробування ми заявилися і з «Вартою», і з «Новатором», хоча деякі наші конкуренти просто відмовилося від участі. Наразі пишаюся, що обидві наші машини блискуче пройшли випробування і повністю підтвердили відповідність заявленим ТТХ.
Минулого року в одному з інтерв’ю ви зазначали, що у машинах виробництва «Української бронетехніки» близько 55% становить імпорт, а українських комплектуючих близько 45%. Є в планах корегувати таку ситуацію?
На сьогоднішній день поки так само і залишається. Виробництво цих машин сформоване і відпрацьоване. Більше того, у нас на автомобіль, коли він проходить державні випробування, формується список комплектуючих, список постачальників і т.д. Щоб його змінити, нам довелося б проходити додаткові випробування. Тому збільшувати локалізацію виробництва краще вже у нових розробках, це буде більш доцільним та спиратиметься на отриманий досвід організації виробництва. Такі плани у нас опрацьовуються, але говорити про це публічно поки що зарано.
Крім того, ми як розробник і виробник, завжди прив’язані до фінансів. Прибуток від Міноборони у нас мінімальний, він автоматично не забезпечує нам умов для подальшого розвитку, зокрема, розробок нової техніки. Рентабельність проєкту загалом з’являється за умови замовлення від ста машин. Тому нам треба чітко розуміти, якою буде середньострокова та довгострокова політика замовника. Після президентських і парламентських виборів у нас відбулися певні зміни у сприйнятті гостроти військового конфлікту, який розгорнула Росія. Складається враження, що військово-політичне керівництво не вбачає необхідності закуповувати озброєння і військову техніку із прицілом на масштабне переозброєння. Це здається ризикованим, враховуючи, що розгорнуті проти України російськи з’єднання у безпосередній близькості до наших кордонів у середньому на 60 відсотків переозброєні новітньою технікою. До того ж, у поточному році відчутними стали загальні орієнтири Міноборони України на імпорт. Інколи навіть йдеться про номенклатуру озброєння та військової техніки, яка виробляється в Україні.
Цікавою ілюстрацією може стати закупівля БМП. В 2018 – 2019 роках держава проводила тендер, на який з пропозиціями прийшло чотири виробники, в тому числі «Українська бронетехніка». Ми всі подали аванпроекти, а в Міноборони повинні були обрати компанію та профінансувати подальшу роботу у цій сфері. Але у відомстві на цьому зупинилися. Тепер «Українська бронетехніка» пропонуватиме цей проект на світовому ринку озброєння.
Але, так чи інакше, в нас вже потужний бекграунд розробок та різних компетенцій. Наприклад, наша команда навіть здійснювала бронювання колісних машин для проекту берегового ракетного комплексу «Нептун», – а це специфічні технологічні та дизайнерські рішення.
Ви торкнулися чутливої теми. А які взагалі розробки веде сьогодні «Українська бронетехніка»?
Можу запевнити, що на місці ми не стоїмо – у нас чимало перспективних проектів та дослідно-конструкторських робіт (ДКР). Наприклад, нещодавно ми виконали ДКР «Сокіл» – розгортання на базі автомобілю «Варта» безпілотного ударного комплексу. Про дві нові розробки — дистанційно керований бойовий модуль та розвідувально-ударний безпілотний авіаційний комплекс на базі бронеавтомобілю «Новатор» я вже згадував.
Ще одна масштабна ДКР
стосується створення на базі автомобілю «Варта» мобільного самохідного
двокаліберного мінометного комплексу «Смерека» з автоматичною системою
цілевказання. До речі, із десятка дослідно-конструкторських робіт це єдина, яку
нам профінансувало Міноборони.
Але загалом кількість та спектр розробок надає доволі широку панораму наших намірів та зусиль. Хочу розповісти про ще один напрям діяльності, який сигналить, що КВП «Українська бронетехніка» прийшла на ринок серйозно та надовго.
Так, у 2018 році розроблений КВП «Українська бронетехніка» міномет УПІК-82 пройшов державні випробування і був прийнятий на озброєння ЗС України. На цей час вже понад 300 зразків поставлено у ЗСУ і активно експлуатуються українським військом. Поруч із цим завершено державні випробування міномету калібру 120 міліметрів МП-120. До речі, це єдиний міномет цього калібру, що пройшов державні випробування в Україні. Просунулися ми й у розробках мінометних пострілів: 60 мм, 82 мм та 120 мм. 60 мм єдиний мінометний боєприпас українського виробництва, що пройшов державні випробування та поставлений на озброєння. Крім того, у червні 2021 року мають завершитися визначальні відомчі випробування розробленої нашою командою зенітної установки ЗУ-23-УБ.
Нарешті, триває розробка мобільного протитанкового ракетного комплексу «Кларнет». А ще – 30-мм гранатометного пострілу до автоматичного гранатомету АГС-17 та 40-мм гранатометного пострілу до підствольного гранатомету ГП-25.
Що стосується команди розробників та інженерів, то кожну машину супроводжують різні конструктори – протягом шести років нам вдалося зібрати досить потужну конструкторську команду. При цьому ми завжди відштовхуємося від ідеї. Ось, наприклад, опрацьовуємо свіжий проєкт бойової броньованої машини 6 х 6 – дуже перспективна, потужна ідея, яка має вирости в реальну розробку натурного зразку.
Скільки на сьогодні автомобілів виробництва КВП «Українська бронетехніка» експлуатується в силах оборони? Чи є зворотній зв’язок?
Всього нами поставлено біля 300 автомобілів – близько 200 «Варт» і близько 100 «Новаторів». Замовниками виступили Збройні сили України та Національна гвардія України. Якщо казати про зворотній зв’язок, то експлуатанти однозначно задоволені.
Чесно кажучи, в разі масштабного замовлення ми здатні оперативно розгорнути додаткові виробничі потужності – це не проблема. Якщо говорити про терміни виробництва, ми цілком здатні чітко їх дотримуватися. На жаль, протягом останніх трьох років виробничі можливості підприємства значно перевищують обсяги замовлень. Власне кажучи, це мотивує нас більш ретельно працювати над питаннями організації експорту.
А що стосується озброєння автомобілів? Чи складно домовлятися з державним підприємством, наприклад, щодо комплектації автомобілю бойовим модулем або ракетними комплексом?
На «Новатор» може бути встановлений ПТРК «Стугна». Домовлятися з підприємствами не складає особливих труднощів. Це, за великим рахунком, питання замовника. Крім того, впродовж двох останніх років ми проактивно намагаємося знизити вартість бронеавтомобіля «Новатор». Наприклад, минулого року завдяки професійним діям команди з оптимізації виробничих процесів, нам вдалося досягти економії коштів в рамках державного контракту на виробництво партії «Новаторів» і поставити Нацгвардії дев’ять автомобілів за ціною восьми. В цьому році ми зробили машини дешевше, аніж розрахункова ціна. Другий момент – це комплектація. Ми підписали контракт щодо поставки бронеавтомобілів з однієї комплектацією, а Національна гвардія звернулася до нас з проханням замінити засоби зв’язку. Для цього потрібно було перепроектувати кріплення, компонування і т. д. Але без жодних проблем із цим завданням впоралися.
(продовження інтерв’ю
генерального директора КВП «Українська бронетехніка» Владислава Бельбаса у
наступних випусках ІА «ОПК»).
31.05.2021 р.
Збитковий
рік «Української бронетехніки»: падіння на 600%
За
підсумками 2020 року падіння чистого прибутку ТОВ «Українська бронетехніка»
відносно попереднього склало майже 600%. У підсумку – 57,2 млн грн збитків.
Про це свідчить оприлюднена фінансова звітність підприємства.
Так згідно зі звітом, чистий дохід ТОВ «Українська бронетехніка» впав майже у десятеро – з 1,15 млрд грн у 2019-му до 124 млн грн за підсумками 2020 року (падіння на 89%). А чистий прибуток підприємства (що залишився після операційних витрат та сплати податків) впав на 597% та перетворився з 11,5 млн прибутку в 2019-му на 57,2 млн грн збитку на кінець 2020-го.
Собівартість продукції у 2020 році склала усього 122 млн грн проти 1,1 млрд у 2019-му.
Середня кількість працівників у 2020 році складала 78 осіб проти 83 у 2019-му. Витрати на оплату праці зменшились на 3,6% – з 13,4 млн до 12,9 млн грн.
Повідомляється, що 89-відсоткове зниження доходу обумовлене зменшеними обсягами виробництва за державним оборонним замовленням. Також мали вплив інфляційні процеси в країні та знецінення національної валюти (підвищення закупівельних цін на сировину, комплектуючі, енергоносії тощо). Починаючи з червня 2020 року курси валют суттєво знизились, вплинувши на динаміку більш стрімкого зростання інших оперативних витрат (253%), які переважно представлені збитками від курсових різниць.
«Для запобігання подальшої збитковості [...] ТОВ «Українська бронетехніка» була проведена робота щодо аналізу запитів основних споживачів продукції з метою розробки нових актуальних продуктів, що відповідатимуть більш вибагливим потребам сектору», – йдеться у звіті.
Нагадаємо, що продукція, що виробляється підприємством допущена до експлуатації та прийнята на озброєння ЗС України. Серед продукції броньовані автомобілі «Варта» і «Новатор», 82-мм міномет «УПІК 82», 60-мм міномет МП60, завершує державні випробування 120-мм міномет. Компанія також виробляє боєприпаси: 60-, 82- та 120-мм мінометні міни.
ТОВ «Українська бронетехніка» виконує дослідно-конструкторські роботи, зокрема були розроблені складові елементи протикорабельного комплексу «Нептун» та РСЗВ «Вільха-М». А у рамках ДКР «Сайгак» підприємство готується представити на конкурс новий багатоцільовий позашляховик, яки має замінити в ЗСУ радянські УАЗи.
https://www.ukrmilitary.com/2021/05/ub-600.html
16.05.2021
р.
Міноборони
визначило вимоги до автівки, що замінить УАЗ
Позашляховик,
що розробляється за відкритим конкурсом у рамках дослідно-конструкторської
роботи «Сайгак», має замінити технічно і морально застарілі УАЗ-469, УАЗ-3151.
Тактико-технічне
завдання на «Сайгак» ще очікує на затвердження, проте, як стало відомо Defense
Express відомо, новий легковий автомобіль підвищеної прохідності має бути
придатний для забезпечення службової діяльності осіб командного складу;
перевезення особового складу та вантажів; буксирування причепів; створення
спеціалізованих та спеціальних машин; виконувати функції за призначенням у
зонах помірного клімату у будь-яку пору року при експлуатації у гірській,
лісовий та степовій місцевостях, по всіх видах доріг і бездоріжжю.
Основними
перевагами автомобіля «Сайгак» над УАЗ має стати використання сучасної
дизельної силової установки, впровадження сучасного повного приводу,
використання сучасних захищених колісних рушіїв, збільшений ресурс до
капітального ремонту, значніші гарантійні зобов'язання.
Що
ж до інших потрібних характеристик для «Сайгака», то вони представлені у
таблиці.
Основні тактико-технічні характеристики (ТТХ)
|
Сайгак (за ТТЗ) |
УАЗ-3151 |
|
|
Вантажопідйомність, кг |
не менше 1000 |
750 |
|
Повна маса причепа, що буксирується, кг |
не менше 1500 |
1500 |
|
Максимальна швидкість, км/год |
не менше 130 |
130 |
|
Мінімальний радіус повороту, м |
не більше 6,5 |
6,5 |
|
Підйом крутістю, град |
не менше 31 |
31 |
|
Дорожній просвіт, мм |
не менше 300 |
210 |
|
Можливість руху при відсутності тиску повітря в
шинах |
на відстань не менше як 100 км |
не передбачена |
|
Запас ходу по шосе, км |
не менше 1000 |
650 |
|
Глибина броду без попередньої підготовки, м |
не менше 0,7 |
0,5 |
Нагадаємо,
що на конкурс щодо розроблення нового багатоцільового автомобіля, оголошений
Міноборони 1 березня, заявились п'ять приватних компаній і одна громадська
організація. Зокрема за контракт змагатимуться виробники «Новаторів» і
«Богданів».
https://www.ukrmilitary.com/2021/05/new-euaz.html
26.02.2021
«Українська
бронетехніка» передала нацгвардії партію СБА «Новатор».
У
п’ятницю, 26 лютого, Національній гвардії України передано партію
спеціалізованих броньованих автомобілів «Новатор», виготовлених КВП «Українська
бронетехніка» в рамках державного контракту. Машини виготовлені відповідно до
умов укладеного контракту згідно з технічним завданням замовника.
Процедура
передачі відбулася на технічній базі «Української бронетехніки» у Нових
Петрівцях за участю генерального директора компанії Владислава Бельбаса.
«Для
нас передача замовлення силовим відомствам України – урочиста подія. З одного
боку, затребуваність наших машин свідчить про їхню надійність, функціональність
і відповідність вимогам до колісної броньованої техніки, що експлуатується в
НГУ і ЗСУ. З іншого, кожна партія підвищує обороноздатність українського
війська. Пишаємося тим, що броньована техніка нашого підприємства рятує життя
захисників України», –зазначив пан Бельбас.
За
рахунок оптимізації виробничих процесів команді «Української бронетехніки» вдалося
досягти економії коштів, які – за домовленістю з Нацгвардією – будуть
використані для виготовлення додаткового бронеавтомобіля «Новатор» в рамках
діючого державного контракту.
Нагадаємо,
що поточна партія бронемашин є вже третьою, виготовленою в інтересах
Національної гвардії України. Попередній контракт з НГУ було виконано у травні
2020-го, коли «Українська бронетехніка» за рахунок оптимізації виробничих
процесів поставила замовникові на одну одиницю техніки більше, аніж
передбачалося контрактом.
https://ukrarmor.com/uk/news-uk/ukra%d1%97nska-bronetehnika-peredala-naczgvardi%d1%97-partiyu-sba-novator/
07.08.2020
Interview: Vladislav Belbas shares the latest on Ukrainian future combat
vehicles
Недоліки в експлуатації
мінометів M120-15 виробництва АТ «Завод Маяк» (частина Держконцерну
«Укроборонпром») мотивували нас розпочати розробку 120-мм мінометів, які не
мали б ні несправностей, ні технічних недоліків. В даний час наш мінометний
міномет MP-120 проходить національні випробування на полігоні.
Крім того, в рамках програми
розвитку артилерійських систем наша компанія виконує нашу розробку, шифровий
код Смерека, 120-мм самохідний мінометний комплекс на базі MRAP Varta. Сильно
оцифрована та інтегрована система дозволяє автоматично розгортати та
націлювати. В цілому Смерека призначений для участі у ворожих цілях і зміни
позицій задовго до контратак ворога.
https://defence-blog.com/news/army/interview-vladislav-belbas-shares-the-latest-on-ukrainian-future-combat-vehicles.html
07.08.2020
«Украинская
бронетехника» поставила более 250 СБА «Варта» и «Новатор» Нацгвардии и ВС
Украины
Как отметил в интервью Defense Express генеральный директор ООО «Конструкторско-производственное предприятие «Украинская бронетехника» Владислав Бельбас, на сегодняшний день cпециальные бронированные автомобили (СБА) «Варта» и «Новатор» успешно прошли определяющие ведомственные испытания в соответствии с программами и методиками испытаний Минобороны,
Национальной гвардии и Государственной пограничной службы Украины. СБА приняты на обеспечение силовых структур Украины в соответствии с порядком, определенным Постановлением КМУ №345. Сейчас продолжаются государственные испытания.
«По «Варте» и «Новатору» мы завершаем государственные испытания. «Варте» заданных 30000 км пробега осталось меньше 5000 км. Далее мы её должны проверить на подрыв. Фактически, по ней, если все пойдет хорошо, рассчитываем завершить государственные испытания уже в сентябре 2020 года», - отметил Владислав Бельбас.
В свою очередь, по отношению к «Новатору» руководитель предприятия заявил: «Новатор» тоже уже наездил более 30000 км. Осталось несколько тысяч. Рассчитываем к сентябрю 2020 г. завершить госиспытания. При весе 8,8 т «Новатор» демонстрирует хорошие показатели. Он легкий, маневренный и очень быстрый. За три года эксплуатации системных проблем по нему не было. Но, конечно, любая машина в процессе испытаний дорабатывается, чтобы быть безупречной».
Также Владислав Бельбас назвал общее количество поставленных в силовые структуры Украины машин: «Сейчас поставлено более 200 СБА «Варта» и более 50 СБА «Новатор». Их потребителями сегодня является Национальная гвардия и Вооруженные силы Украины».
https://diana-mihailova.livejournal.com/5268960.html
31.07.2020
У четвер, 30 липня, на технічну базу КВП «Українська бронетехніка» у Нових
Петрівцях завітали Секретар Комітету ВР України з питань національної безпеки,
оборони та розвідки народний депутат Роман Костенко і Консультант Комітету Юрій
Федоренко.
https://ukrarmor.com/uk/news-uk/do-ukra%d1%97nsko%d1%97-bronetehniki-zavitali-predstavniki-komitetu-vr-ukra%d1%97ni-z-pitan-naczionalno%d1%97-bezpeki-oboroni-ta-rozvidki/
Попри збільшення доходу – до 1,153 млрд грн проти 660 млн, чистий прибуток підприємства впав на 70% і склав усього 11,5 млн проти 38 млн у 2018-му. Зокрема це пов'язано зі зростанням собівартості продукції на 96,4% (1,118 млрд проти 569 млн) через підвищення закупівельних цін на сировину, комплектуючі та напівфабрикати, енергоносії, збільшення витрат на оплату праці, йдеться в оприлюдненій фінансовій звітності підприємства за 2019 рік.
03.04.2020
25.02.2020
24.12.19
ЗСУ випробовували та обирали кращий бронеавтомобіль
24.12.2019, на Житомирщині завершився демонстраційний показ нових і модернізованих бронеавтомобів для ЗС України, за результатами якого комісія обере кращий бронеавтомобіль.
Про це повідомляє пресслужба Генерального штабу.
Залучались «Варта» та «Новатор» від ТОВ «Українська бронетехніка», «Дозор-Б» від Харківського конструкторського бюро з машинобудування та українсько-польський бронеавтомобіль «Oncilla-M» (модернізований «Дозор-Б») від ТОВ «НВК «ВК Система».
Варто зауважити, що досі лише два бронеавтомобілі пройшли повний цикл державних випробувань та прийняті на озброєння української армії це «Козак-2» від ПрАТ «НВО «Практика» (на озброєнні з 2017го) «Барс-8» від ПрАТ «АК «Богдан Моторс» (з 2019).
На першому етапі машини продемонстрували можливості у подоланні перешкод на випробувальному полігоні «АвтоКрАЗу». Тут, за наявною інформацією, попереду були «Новатор» та «Варта», а «Дозор-Б» та «Oncilla-M» показали гірші результати.
Другим етапом випробовувань став марш довжиною понад 500 км. за маршрутом м. Кременчук – полігон на Житомирщині. Тут, на полігоні відбувся третій етап, вході нього розробники продемонстрували можливості бронеавтомобілів у наближених до екстремальних польових природних умовах.
Також, за участі військовослужбовців Десантно-штурмових військ, відбулася практична перевірка ергономічності десантних відділень. На завершення випробувань демонструвалися вогневі можливості кожного зразка техніки: автомобілі обладнували 12,7-мм кулеметом НСВТ з 600 патронами, а екіпажу отримував по 600 набоїв до автомату АК-74.
Ніяких подробиць наразі не повідомляється.
За результатами демонстраційного показу комісія ЗС України надасть пропозиції для прийняття рішення щодо подальшого постачання на озброєння кращих із представлених зразків.
https://www.ukrmilitary.com/2019/12/bba.html?m=1#google_vignette
15.11.2019
ПАРТІЯ СБА «НОВАТОР» ВИРУШИТЬ ДО СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
Незабаром партія з декількох десятків спеціалізованих броньованих автомобілів «Новатор» (26 одиниць), вироблених ТОВ «Українська бронетехніка» на замовлення Міністерства оборони України, буде передана на озброєння до Сухопутних військ. Таким чином, армія отримає сучасну військову техніку для ефективного виконання завдань із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.
«Ми вітаємо рішення Міноборони передати партію «Новаторів» на озброєння до Сухопутних військ, адже саме вони є ядром армії. В сучасних умовах ведення війни висока мобільність, функціональність і надійність бронетехніки набуває надзвичайного значення. Пишаємося бути щитом для наших захисників», – зазначив Олександр Кузьма, директор ТОВ «Українська бронетехніка».
Наразі «Новатор» знаходить широке застосування в підрозділах Національної гвардії і ЗСУ, а також є лідером в своєму класі не лише в Україні, а й за кордоном.
«Новатор» сконструйований з урахуванням сучасних вимог до техніки підрозділів спеціального призначення з використанням підвіски, що пристосована до експлуатації в складних умовах бездоріжжя з колісною формулою 4×4 і 6,7-літровим турбодизельним двигуном. Автомобіль має споряджену масу 7,5 т і вантажопідйомність 1,35 т та здатен долати без підготовки водні перешкоди глибиною до 1,4 м і підйоми до 60%, а також розвивати швидкість по шосе залежно від типу двигуна від 140 до 170 км/год, впевнено тримаючись на дорозі та за рахунок ідеального рівномірного навантаження на передню і задню вісі. Запас ходу «Новатора» по пересіченій місцевості становить 700 км, по автодорогах – 1000 км.
Одночасно з передачею замовлення для представників Міністерства оборони була проведена демонстрація «Новатора» з бойовим модулем «Іва-М», оснащеним кулеметом калібру 12,7 мм. Спеціально для підвищення прохідності для цієї модифікації СБА розроблена унікальна підвіска, яка може змінювати кліренс до 80 мм для подолання перешкод та їзди по бездоріжжю. Також така версія «Новатора» комплектується повністю автоматичною централізованою системою підкачки коліс. Модифікація вже доступна до замовлення.
08-12.10.2019
На выставке «Оружие и безопасность-2019» ООО «Конструкторско-производственное предприятие «Украинская бронетехника» совместно с ГП «ГККБ «Луч» продемонстрировала СБА «Новатор» с новым боевым модулем для установки противотанкового ракетного комплекса «Амулет» розработанным вместе с КБ «ЛУЧ», который способен уничтожать танки и бронированную технику на дистанции до 5 км.
19.08.2019
12.06.2019
15.11.2018
Комментариев нет:
Отправить комментарий