24.04.2024
Азовец привезли на Поклонную гору
За основу машины был взят с хранения Харьковского бронетанкового завода танк Т-64. С него сняли башню, на корпус навесили динамическую защиту "Нож". Сверху планировалось установить две автоматические пушки калибра 23 мм, пару танковых пулеметов ПКТ и ПТРК "Стугна". Интересно решена проблема обзора. Вместо привычных триплексов машину снабдили системой кругового видеонаблюдения. Но взамен специализированного оборудования использовали камеры от бытовых домофонов, что стало поводом для уголовного дела.
"Машина создана на базе старого танка со
слабым двигателем. Поэтому техническому заданию она не соответствует и до
заводских испытаний не дошла. Когда стало понятно, что "Азовец" - не
жилец, в серию не пойдет, единственный построенный экземпляр просто закопали в
землю. Местные жители показали нам, где он спрятан, мы его достали", -
рассказали РИА Новости обнаружившие БМПТ российские военные.
05.04.2024
Россияне откопали украинский БМПТ «Азовець»
БМПТ "Азовець" проектировался на базе шасси танка Т-64. Он должен был иметь два независимых боевых модуля, мощную круговую защиту, а также современную оптику. Оккупанты нашли машину на базе "Азова", вероятно, в Мариуполе.
Оккупанты утверждают, что БМПТ "Терминатор" был закопан на территории базы "Азова". Место "захоронения" проекта якобы сообщили местные жители. Боевую машину поддержку танков "Азовець" россияне откопали с помощью спецтехники. На машине не было оптики или вооружения.
Среди недостатков называлось отсутствие триплексов
для осмотра, вместо этого были видеокамеры, по которым должен был
ориентироваться экипаж. Также цена одной БМПТ "Азовець" должна была
составлять 5 млн долларов.
«Зверніть увагу, ми вирішили відмовитися від
триплексів саме тому, що наші бійці розповіли, як снайпери супротивника
намагаються засліпити наші танки. Вони б’ють по триплексах, і сліпий екіпаж не
може вести бій. Тому тут замість триплексів маємо намір встановити телекамери з
оглядом на 360 градусів», — розповіли розробники «Азовця».
https://focus.ua/voennye-novosti/638287-okkupanty-otkopali-ukrainskiy-bmpt-azovec-chto-izvestno-o-proekte-foto
https://mil.in.ua/uk/news/rosiyany-vidkopaly-legendarnu-azovets/
22.01.2024
Історія проєкту "Вавілон". Як і через кого Україна втратила можливість створити свою сучасну БМП, яких не вистачає ЗСУ.
ПОНЕДІЛОК, 22 СІЧНЯ 2024, 09:00 -
БОГДАН МІРОШНИЧЕНКО
Американські бойові машини піхоти
(БМП) Bradley захищають Авдіївку. Військові люблять їх за міць, захист і
мобільність. Головна проблема – їх мало. Україна отримує ці машини маленькими
партіями.
Проєкт отримав назву
"Вавілон". Планувалося розробити сучасну цифровізовану БМП та десятки
нових агрегатів для неї. До 2022 року машина могла б піти в серійне виробництво
та встигнути на війну з Росією. Однак низка скандалів, чвар з Міноборони та
забудовниками призвели не тільки до зриву програми, а і до розпуску команди
конструкторів та втрати технологічних напрацювань, які зараз могли б стати в
пригоді.
За даними джерел ЕП, кілька місяців
тому прокуратура почала досудове розслідування щодо неналежного виконання
службових обов’язків особами, які були причетні до провалу проєкту. Історія БМП
"Вавілон" є еталонною відповіддю на питання, чому Україна під час
війни самотужки не виробляє окремі дефіцитні види озброєння.
Збірна конструкторів
У центрі цієї історії – інженерна
група "Арей" з Києва. Маленька майстерня спочатку навіть не була
юридично оформлена. Її завданням було готувати бронетехніку для бійців
батальйону "Азов". Роботи вистачало: події відбувалися у 2014 році,
коли кожна одиниця бронетехніки була на вагу золота.
Роботою майстерні керувала родина
політика Романа Зварича – колишнього міністра юстиції за президента Ющенка.
Зваричі тоді збирали пожертви та фінансували "Азов" власним коштом.
Вони шукали танкових спеціалістів, які готові були працювати на добровольців.
У цей же час на харківському заводі
імені Малишева збирали танки Т-64 для Республіки Конго. Цим контрактом
опікувалися конструктори Микола Степанов та його син Сергій. Батько обіймав
посаду технічного директора, а син – заступника головного конструктора.
Щойно Степанов-старший отримав
керівну посаду, він покинув завод. За словами сина, тодішнє керівництво
намагалося втягнути його батька в корупційні історії. Сергій теж не був у
захваті від роботи на держпідприємствах через неможливість себе проявити.
Після початку війни на Донбасі
контракт з Конго анулювали, а Т-64 передали "Азову". Микола та Сергій
звільнилися з державного заводу та рушили за своїми танками до цеху
"Арей". Так сім’ї Степанових та Зваричів знайшли одна одну.
Майстерня "Арей"
розташовувалася на збанкрутілому та занедбаному машинобудівному заводі
"АТЕК". Там же розміщувався й тренувальний табір добровольців.
Приміщення та інфраструктура заводу із залізницею ідеально підходили для
облаштування танкового заводу.
Микола Степанов одразу перейняв
управління підприємством. Він мріяв побудувати на "АТЕК" сучасне
танкове виробництво, мав для цього знання та авторитет у галузі. У його
послужному списку – 45 років роботи конструктором, десятки розробок
бронетехніки, зокрема модернізація танків Т-64, Т-72 та випуск першої серійної
партії БМ "Оплот".
Будівництво конструкторського бюро
(КБ) з нуля виглядало як авантюра, але за Миколою тягнулися люди з інших
танкових заводів: з Житомира, Харкова, Львова. У колектив добирали фахівців з
електроніки, програмістів, колишніх військових.
Перевага приватної оборонної
компанії була у відсутності політичних надбудов на кшталт
"Укроборонпрому". Конструктори не стикалися з бюрократією, корупцією,
спілкувалися з військовими та готували машини за їх відгуками.
"Я ніколи так швидко не
переходив від технічного завдання до роботи над об’єктом. У нас усе просто: наш
замовник і наш техконтроль – це бійці нашого полку", – хизувався новим
місцем роботи Микола Степанов.
Одна з тогочасних розробок групи –
важка бойова машина "Азовець", призначена для міських боїв. У 2015
році її офіційно представив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Звісно,
машина була дуже сира. До серійного виробництва не дійшло, але робота тривала.
Колектив набирався досвіду, цехи
"АТЕКу" відновлювалися й обростали обладнанням. У 2014-2015 роках
"Арей" відремонтував та модернізував понад сто одиниць бронетехніки.
Нова українська БМП
Одна справа будувати техніку з
підручних матеріалів для добровольців, інша – розробити серійний продукт для
регулярної армії. Зазвичай нові розробки віддавали державним КБ, однак у
Міноборони знайшлися люди, які повірили в "Арей".
"До нас придивлялися різні
чиновники, бачили, як кипить робота та хто очолює підприємство. Одного разу до
нас прийшов генерал Ігор Павловський і сказав, щоб ми приїхали в Центральний
науково-дослідний інститут (ЦНДІ) Збройних Сил і представили всі
розробки", – сказала Світлана Зварич.
Зібралася велика нарада за участю
представників Генштабу та Міноборони. Військові підтвердили, що розробки
Степанова потрібні армії. Серед них – важка БМП "Азовочка" на базі
танка Т-64.
Ще кілька нарад, презентації,
виставки – і "Азовочка" перетворилася на дослідно-конструкторську
роботу (ДКР) з розробки важкої БМП, яку фінансувало Міноборони. Вона отримала
кодову назву "Вавілон".
Фактично це бойова машина піхоти на
базі танку Т-64А. БМП "Вавілон" мала б важити 36 тонн – на 10 тонн
більше за Bradley. Таких важких БМП у світі небагато. За словами
Степанова-молодшого, найближчий аналог – 60-тонні ізраїльські БМП
"Намер", які призначені для максимального захисту екіпажу.
Ідея взяти за основу Т-64А пов’язана
з простотою ремонту та виробництва. В Україні багато таких танків і інженери
вміють їх обслуговувати. "Вавілон" мала б бути машиною перехідного
періоду, поки країна не знайде інше базове шасі для своєї бронетехніки.
Власне, на Т-64 вся радянщина і закінчується.
Інше обладнання мало бути або осучасненим, або заново розробленим. Наприклад,
"Вавілон" планували оснастити єдиним цифровим комплексом управління,
завдяки якому військові могли б контролювати всі показники та датчики й
обмінюватися даними з підрозділом. Лише розробка програмного забезпечення та
контролерів для машини коштувала десятки мільйонів гривень.
Рухатися БМП мала б на дизельному
пальному та електриці. Максимальна потужність 1 080 к. с. досягається, коли
німецький двигун TCD16.0V8 працює разом з електричним.
"Противник зазвичай
намагається вразити двигун або систему охолодження. Гібридний привід дозволяє
машині на електриці покинути поле бою навіть якщо основний двигун вийде з ладу.
До того ж основний мотор доволі шумний,
тому електричний привід дозволить бути більш непомітним", –
зазначив Сергій Степанов.
Технологію бронювання машини мали
розробити з нуля і вона була кращою за стандартний динамічний захист.
"Якщо Bradley може захистити екіпаж від крупнокаліберного кулемета, то
"Вавілон" – від танкового пострілу", – пояснив
Степанов-молодший.
Для зварювання броні
"Арей" придбав сучасну німецьку установку, яку компанія-виробник
відмовлялася експортувати до 2018 року. За словами Сергія, саме такі
інструменти використовував концерн Rheinmetall для зварювання броні танків
Leopard.
Забігаючи наперед, конструкторам
таки вдалося досягти необхідного рівня захисту. На випробуваннях макет витримав
влучання 125 міліметрового боєприпасу з 500 метрів.
"Вавілон" мав би
коштувати до 1,8 млн дол, що значно менше за іноземні аналоги. Така вартість
пояснюється тим, що машину разом з компонентами планували виробляти в Україні.
Близько 75% деталей БМП мали виробляти в країні, а решту 25% становила імпортна
електроніка.
Інноваційні напрацювання
"Арея" могли вилитися не тільки в розробку БМП, а й освіжити інші
моделі української бронетехніки. Однак для реалізації планів потрібно було
пройти сім кіл бюрократичного пекла.
Хто зруйнував "Вавілон"
Проблеми компанії "Арей"
почалися після відкриття ДКР "Вавілон". 21 жовтня 2016 року на
"АТЕК" та в танкові цехи увірвалися невідомі, вигнали охоронців та
перекрили прохідну. З того моменту інженери на завод не поверталися.
Пояснити коротко, що сталося тієї
ночі, неможливо. Три десятки гектарів київської землі біля станції метро і
тисячі тонн металобрухту приваблюють багатьох ділків. Конфлікт між
збанкрутілими власниками, "інвесторами", орендарями цехів та
"Азовом" за "АТЕК" – тема для окремої статті.
Результат "розбірок" – у
розпал війни танкових конструкторів викинули на вулицю. Обладнання на мільйони
гривень залишилося всередині. Щоб зберегти шанси на повернення майна,
"Арей" попросив СБУ "опломбувати" 19-й та 60-й цехи, де
велася розробка бронетехніки.
Розуміючи, що через дії рейдерів
розробка вітчизняної БМП може бути зірвана, за "ареївців" вступилося
командування військ. У розпорядженні ЕП є лист від 2017 року, у якому тодішній
начальник генштабу Віктор Муженко просить ексголову СБУ Василя Грицака
розблокувати цехи "Арея", бо це може зашкодити обороноздатності держави.
Військових ніхто не послухав. За
мовчазної згоди силовиків на "АТЕК" почали зносити цехи під забудову.
За словами Світлани Зварич, було розкрадено 246 верстатів, а відремонтовані
крани біля залізниці і трансформаторні будки знесли.
На цьому історія не завершилася.
"Арей" зміг зібратися та продовжити роботу. Руку допомоги протягнули
військові. Вони прихистили колектив у невеликому цеху 482-го
конструкторсько-технологічного центру ЗСУ, а через пів року команда взяла в
оренду приміщення у Василькові, докупила обладнання та відновила розробку.
Через втрату "АТЕК" плани
змінилися. Розробку технічного проєкту та конструкторську документацію
"Арей" планувала виконати в орендованих цехах, а виготовлення
дослідного зразка, випробування та серійне виробництво облаштувати на
Київському бронетанковому заводі (КБТЗ).
"Ми хотіли працювати як
конструкторське бюро. Це мав би бути чудовий приклад приватно-державного
партнерства", – зазначила Зварич.
Щоб розпочати розробку, ЦНДІ повинен був надат
и "Арею" технічне завдання. Щоправда, ніхто нікуди не поспішав. Цього документа конструкторам довелося чекати понад два роки, тож роботи почалися наприкінці 2018 року.
"Саме технічне завдання
розробляється швидко, однак узгодження за тактико-технічними вимогами дійсно
триває достатньо довго", – пояснив ЕП керівник ЦНДІ генерал Ігор Чепков.
За словами Сергія Степанова, окрім
довгого очікування, технічне завдання містило купу помилок, зокрема десятки
ГОСТів, які втратили чинність, нереалістичні умови повороту машини, відсутність
вимог до програмного забезпечення. Вишенькою на торті стала вимога оснастити
БМП динамічним захистом ХСЧКВ.
Останнє виглядає щонайменше дивним.
За державним стандартом, у технічному завданні повинні бути прописані головні
цілі, характеристики та показники, а не конкретна продукція.
В "Ареї" жаліються, що
протягом розробки Чепков наполягав, щоб на машину встановили захист саме ХСЧКВ,
а згодом це нібито стало однією з ключових точок конфлікту між виробником та
замовником.
Генерал Чепков є одним з
розробників захисту ХСЧКВ. Щоправда, за словами директора юридичної фірми Crane
IP Івана Нікітченка, його патенти втратили силу у 2004 році.
Час втратили, але проблему з
технічним завданням вирішили: його скоригували на прохання виробника. Хоча за
словами Зварич, ЦНДІ відмовився змінювати броню, тож ХСЧКВ у проєкті довелося
залишити. "Арей" сподівався згодом самотужки розробити більш міцну
броню та запропонувати її як основну.
До другого етапу розробки
(створення конструкторської документації) чиновники знову не поспішали
переходити. Зміни до технічного завдання розглядали шість місяців.
У цей час підприємство не
отримувало фінансування і простоювало. Як результат – збитки 3 млн грн.
"Звільняти людей не можна було, бо тоді прийдуть військові представники і
скажуть, що ми не спроможні виконати роботу", – пояснює Сергій Степанов.
У вересні 2019 року другий етап
проєкту "Вавілон" таки розпочали, але після цього почали відбуватися
дивні речі. За три тижні на завод позапланово прийшли військові представники,
які мали перевірити спроможність виконати контракт. Висновок був позитивним.
Ще через два місяці керівництво
"Арея" викликали на засідання безпекового комітету Верховної Ради.
Депутатам чомусь поставили на розгляд питання передачі проєкту ДКР
"Вавілон" одному з харківських держпідприємств.
"Перший заступник голови
комітету Михайло Забродський ставив жорсткі та конструктивні питання. Ми змогли
на все відповісти та підтвердити документально. У підсумку комітет став на наш
бік і залишив розробку нам", – переказує результати засідання Світлана
Зварич.
Ще за кілька днів на підприємство
знову прийшла позапланова перевірка, уже під керівництвом Чепкова. ЕП
ознайомилася з фінальним актом комісії, він теж не містив негативних висновків.
Проте через десять днів Чепков
направив листа до Міноборони, у якому жалівся, що "Арей" нібито не
прийняв рішення про виготовлення дослідного зразка, тож після другого етапу
розробки компанія може відмовитися від проєкту.
Насправді ж від подальших етапів
ніхто відмовлятися не збирався. За словами Зварич, цього не можна було зробити
навіть за контрактом, інакше – кримінальна стаття. Виготовити дослідний зразок
"Арей" планував на потужностях КБТЗ, про що свідчить їхній договір
про партнерство. Ба більше, в актах попередніх перевірок вказувалося, що жодних
проблем з виконанням робіт та спроможністю взагалі немає.
Однак на підставі листа Чепкова
Міноборони ухвалює рішення у 2019 році "притримати" виплату авансу 26
млн грн. Для "Арея" це вчергове означало великі фінансові проблеми.
Тільки цього разу запас міцності виснажувався: зарплати затримували і
спеціалісти почали розходитися.
Аванс "Арею" виплатили
через пів року. Попри це команда взяла себе в руки та завершила другий етап: 22
тис аркушів конструкторської документації, макет машини та випробування нового
захисту.
Згодом на підприємство знову
прийшла перевірка військових. У їхньому висновку зазначалося, що другий етап
виконано вчасно, у повному обсязі та з дотриманням орієнтовної ціни робіт. Ба
більше, "Арей" має досвід, персонал та технічну базу для виконання
третього етапу на КБТЗ, як планувалося спочатку.
Ніби ігноруючи черговий позитивний
висновок перевірки, Міноборони запропонувало конструкторам перенести
виробництво дослідного зразка до Харкова – на завод Малишева. Причина –
"Арей" нібито не має потужностей для виготовлення дослідного зразка.
На той момент на КБТЗ вже
готувалися цехи для виготовлення дослідного зразка "Вавілона" та були
підписані всі необхідні угоди. За словами Зварич, попри це Міноборони все одно
наполягало на перенесені виробництва в Харків. "Арей" на це не
погодився, адже вже набрав співробітників у Києві.
У підсумку фінансування третього
етапу не розпочалося. "Арей" знову залишився без грошей аж до кінця
2021 року, поки не закінчився основний контракт. Збитки становили 28 млн грн і
їх ніхто не компенсував, адже в контрактах не закладають відповідальність
замовника за зрив фінансування.
За цей час конструктори розробили
унікальне програмне забезпечення, оптико-електронні пристрої, енергоагрегат,
але все дарма. Історія вилилася в закономірний та символічний фінал.
Програму ДКР "Вавілон" в
Міноборони закрили за два дні до великого вторгнення Росії – 22 лютого 2022
року. За даними внутрішнього аудиту Міноборони, з результатами якого
ознайомилася ЕП, це рішення ухвалювалося без урахування позиції Командування
сухопутних сил ЗСУ.
Продовжувати роботи ніхто не
збирався. Міноборони просто не забрало конструкторську документацію та макети,
на які витратило 50 млн грн платників податків.
За словами Зварич, це майно за
законом належить Міноборони. Після завершення контракту "Арей" не мав
права ставити собі на баланс технічну документацію та макети, тож не раз просив
їх забрати. Але цього не зробили.
ЕП звернулася за поясненнями до
тодішнього голови департаменту військово-технічної політики Міноборони
Владислава Шостака, однак той на запитання не відповів.
На початку 2022 року
"Арей" частково відвіз майно в орендоване приміщення в Харкові. 16
квітня туди влучив російський снаряд та знищив 22 тис сторінок конструкторської
документації на БМП. На щастя, макети залишилися в іншому місці та вціліли.
Навесні 2023 року Міноборони
провело внутрішній аудит щодо ДКР "Вавілон" та згадало у ньому
втрачене майно. Він підтвердив, що відомство не прийняло матеріальні цінності,
які належать міністерству. Згідно з фрагментом одного з внутрішніх документів,
що потрапив до ЕП, за результатами цього аудиту восени 2023 року прокуратура
почала досудове розслідування за статтею 367 ККУ (службова недбалість).
Хто є фігурантами розслідування, ЕП
дізнатись не вдалося. За словами Зварич, відповідальним за ДКР
"Вавілон" є тодішній голова департаменту військово-технічної політики
Владислав Шостак і куратор проєкту Валентин Снісаренко.
* * *
Зараз сім’я Степанових допомагає
ЗСУ ремонтувати бронетехніку. Миколі вже 74 роки, однак він досі робить свою
справу і працює руками. Після провалу ДКР "Вавілон" команда
конструкторів розбіглася по різних підприємствах. На "АТЕК" замість
танкового заводу – випалена земля. Ділянка досі переходить від однієї
компанії-прокладки до іншої.
Сухопутні сили зараз, як ніколи,
потребують БМП. Із запасів знімають старі радянські машини, а влада просить
партнерів надсилати більше Bradley та Marder, яких завжди не вистачає. Партнери
ж вказують, що в дефіциті бронетехніки є і провина України.
"Ви могли б робити бойові
машини піхоти, причому набагато кращі за Bradley. У вас були для цього
технології, але ви цього теж не робили", – казав в інтерв’ю українським
ЗМІ американський військовий аналітик Філіп Карбер, ніби натякаючи на історію
"Вавілона".
Українські оборонні підприємства за
відсутності вітчизняних БМП подумують про локалізацію західних ASCOD та CV90.
У Міноборони провал розробки БМП
"Вавілон" ніби й не помітили. Причетні до цього проєкту чиновники не
покарані.
Ситуація з ДКР "Вавілон"
загалом характеризує роботу дослідно-конструкторських програм Міноборони, які
ніколи не славилися ефективністю. З 2022 року відомство щороку виділяє на
програми ДКР 3 млрд грн.
Восени 2023 року прокуратура почала
розслідування щодо службових осіб Міноборони, які не забрали технічну
документацію та макети на БМП. Уже через два місяці на пошту "Арея"
від Міноборони прийшов позов "про витребування майна з чужого незаконного
володіння". Схоже, відомство почало юридичний контрнаступ. Причина для
подання позову – макети БМП "Вавілон" іржавіють на одному з
бронетанкових підприємств.
Конструкторську документацію
знищено, але "Арей" заявляє, що може її відновити, адже в них
збереглися електронні копії. Степанов переконує, що готовий заново зібрати
команду та довести розробку до кінця.
Уже у 2024 році в Міноборони знову
зібралася нарада. Представники "Арея", військові та Міноборони обговорювали
можливість поновлення ДКР "Вавілон". Проте, за словами Степанова,
конструктиву на нараді було мало.
Результат цієї довгої історії поки
що такий: Україна не має і ще довго не матиме власної БМП.
https://www.epravda.com.ua/publications/2024/01/22/708990/
21.04.2021
Спростування
На сайті Міністерства оборони України 09.04.21 було
розміщено неправдиву інформацію
https://www.mil.gov.ua/…/shhodo-vikonannya-doslidno-konst…/…
09.04.2021, 17:16 | ID: 62274
Щодо виконання дослідно-конструкторської роботи
«Інженерною групою «Арей»
Розробка нового озброєння для потреб Збройних Сил України
за державним контрактом виконується сторонами на партнерських засадах. Між
Міністерством оборони України та ТОВ «Інженерна група «Арей» триває робота щодо
реалізації державного контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи.
Констатовано, що на сьогоднішній день для належного виконання обов’язкових
етапів роботи за укладеним державним контрактом у виконавця відсутні виробничі
потужності, лабораторні та випробувальні бази. За умовами контракту,
підприємство зобов’язане не лише виготовити дослідні зразки виробу, але й
забезпечити етапи заводських випробувань (у тому числі на кліматичну і
механічну стійкість, функціональність, надійність тощо), що є можливим за
наявності відповідного обладнання. З метою належного виконання зобов’язань за
правочином, контрагенту пропонується зосередити зусилля на усуненні виявлених
недоліків. Міноборони підтверджує готовність до відповідного конструктивного
діалогу з ТОВ «Інженерна група «Арей».
https://www.mil.gov.ua/news/2021/04/09/shhodo-vikonannya-doslidno-konstruktorskoi-roboti-inzhenernoyu-grupoyu-arej/
1.
Виробничі потужності для виготовлення БМПВ «Вавілон» забезпечені 2-ма (двома)
договорами з Київським бронетанковим заводом, про що достеменно відомо
керівникам Міноборони.
3.
Виготовлення дослідного зразка «Вавілон» мало розпочатись у листопаді 2020
року. Міноборони зірвало виконання роботи.
4.
Це - 6-а неправдива версія зриву ДКР.
Про
справжні причини ви можете здогадатись.
ІГ
"Арей" пропонує керівникам Міноборони дотримуватись умов державного
контракту та документів, що затверджені Міноборони на його виконання.
https://www.facebook.com/%D0%90%D0%A0%D0%95%D0%99-1663305527311102/?hc_ref=ARTrD6N0a0e287l1xwBIS5oflicmFy2CbzQ-8usQg91GMKLhyCJb7t3EmRYPsJTjP1k
15.04.2021
Генконструктор ІГ
«Арей» С. Степанов: «У Найкоротші терміни хочемо виготовити дослідний зразок
важкої бойової машини піхоти «ВАВІЛОН»»
Українські
приватні виробники зброї та військової техніки вже виконують далеко за 50%
оборонного замовлення держави. І їх вага та вплив в державі зростають.
Взагалі
приватний сектор оборонно-промислового комплексу України розвивається
надзвичайно бурхливо. Якщо до російської збройної агресії на території України
налічувалося до 40 приватних оборонних компаній (серед яких й тодішні гранди
створення озброєння та військової техніки, зокрема, ПАТ «Мотор Січ» та
«АвтоКраз»), то нині фахівці нараховують близько двох із половиною сотень
приватників (якщо враховувати й продукцію подвійного призначення).
Особливий
інтерес зазвичай до розробників – саме вони є рушійною силою у розвитку
оборонних технологій. Серед них — ТОВ «Інженерна група «Арей», що займається
досить цікавим сегментом розробок – важкої бронетехніки.
То
ж редакція ІА «ОПК» звернулася до генерального конструктора ТОВ «Інженерна
група «Арей» Сергія Степанова.
Однією
із найперспективніших вітчизняних розробок у сфері важкої бронетехніки є БМПВ
«Вавілон», що розробляється ТОВ «Інженерна група «Арей» за державним оборонним
замовленням Міністерства оборони України. При цьому, розробка ведеться за
стандартами НАТО. Що ви можете сказати про
перспективи розвитку української бронетехніки і про плани підприємства
на найближчі роки?
Звісно,
у найкоротші терміни хочемо виготовити дослідний зразок важкої бойової машини
піхоти «Вавілон». З самого початку свого існування, команда фахівців ІГ «Арей»
визначила для себе шляхи розвитку бронетехніки відповідно до реалій
сьогоднішнього часу. Найголовніший фактор — життя людей, які будуть
експлуатувати розроблену нами техніку і воювати на ній. Виходячи з цього, були
визначені основні критерії конструкції і складових частин машини.
При
розробці БМПВ «Вавілон» нашою командою, окрім вогневих характеристик, які
залежать виключно від замовника, у якості пріоритетів визначені – маневреність,
захищеність, поінформованість, модульність, зручність, максимальна безпечність
при експлуатації, а також її технологічність за нинішнього стану промисловості
України.
Для
максимальної захищеності машини застосовується принцип рознесеного бронювання і
найновіші досягнення в матеріалознавстві при створенні спеціальних міжшарових
бронезаливок. Передбачено встановлення захисних екранів і решіток. Протимінний
захист днища гарантується не лише його конструкцією, але й додатково — за
рахунок пластів акумуляторних батарей і спеціальних порожнин. Результат: на
всіх етапах випробування обстрілом ця нова конструкція корпусу і додаткового
захисту пройшла успішні випробування. Вона вже може використовуватись на інших
зразках бронетехніки.
Маневреність
машини забезпечується розробленою силовою установкою. Вибір силового двигуна
привів до того, що виявилося доцільнішим застосувати гібридну силову установку
з електромашинами, чим вузькоспеціалізований двигун великої потужності. При
повній бойовій масі машини у 36 т, силова установка за необхідності здатна
видавати 1088 к.с. Тобто, питома потужність машини – більше 30 к.с./т, що
забезпечує їй максимальну маневреність на полі бою.
Екіпажу
БМПВ «Вавілон» забезпечено найвищий рівень поінформованості. Нами розроблені оптичні пристрої, високоточні
приводи наведення і позиціювання для
принципово нової цифрової системи управління вогнем, розширені можливості якої
значно підвищують рівень ситуативної обізнаності командира та екіпажу і
максимально забезпечують виявлення, супроводження та враження цілі. На машині встановлено необхідну кількість
пристроїв, що забезпечують екіпаж інформацією про ситуацію навколо машини і
стан самої машини. За внутрішній стан
відповідає центральний обчислювальний блок, який виводить на монітори
відповідну інформацію і видає рекомендації щодо подальших дій. Аналіз навколишнього простору здійснюють
пристрої спостереження: оптичні оглядові прилади і телевізійні камери кругового
огляду, прицільно-пошукові й інші
прилади для визначення і запобігання загрозам.
При
створенні БМПВ «Вавілон» застосовано принцип «командної централізації». Тобто,
все встановлене на машину обладнання підключається до центрального обчислювального
блоку Інформаційно-керуючого комплексу.
Для складних систем (як наприклад, система управління вогнем)
застосовані підструктурні блоки, які, в свою чергу, підключені до центрального.
Така ієрархія побудови дозволяє виконувати самодіагностику всієї машини,
визначати її працездатність, контролювати дані про стан її вузлів, видавати
управляючі команди, а також зберігати в архіві і готувати до передачі іншим
користувачам поточною інформацію. Єдиний
комплекс управління об’єднує у собі всі системи машини, пульти управління і
введення команд, навігацію, зв’язок, дозволяє обмінюватися поточною інформацією
із зовнішніми користувачами і робить машину повноцінним учасником бойової
операції.
За
будь-яких обставин зберігається керованість машини. Для цього всі виконавчі пристрої мають
взаємодоповнюючі механізми управління: механічний, (дублюючий); електричний і дистанційно керований.
Модульність
і відкрита архітектура побудови машини дає можливість оперативної заміни або
зміни вузлів і агрегатів. Це, в першу
чергу, стосується навісних броньованих модулів, за допомогою яких можна
змінювати рівень захисту і відновлювати захищеність навіть в польових
умовах. Такий підхід дозволяє також
оперативно застосовувати заміну різних типів баштових модулів, озброєння й
різних вузлів. Це, в свою чергу,
розширює тактичні можливості БМПВ при виконанні оперативних завдань, а також
спрощує проведення регламентних робіт і ремонту.
Не
менше уваги нашими конструкторами присвячено створенню безпечних та комфортних
умов для роботи і перебування екіпажу та десанту. Вперше у військовій техніці
реалізовано рішення, що дозволяє вести роботу з озброєнням (перезарядка,
обслуговування), не залишаючи заброньований простір. Максимальному комфорту
сприяють анатомічні протимінні сидіння з ременями безпеки, ергономічні пульти
управління, фільтровентиляційна і кліматична установки. Передбачена можливість організації місць для
сну і відпочинку, наявні пристрої підігріву води і їжі і т.д. На мою думку, це
важливо, оскільки умови перебування у машині
впливають на стомлюваність екіпажу, що, у свою чергу, напряму впливає на
ефективність виконання бойових завдань.
Окресліть
коротко суть нових технологій, що застосовуються Інженерною групою «Арей».
На БМПВ «Вавілон» — нова гібридна силова
установка, новий бойовий модуль, перша в Україні цифрова система управління
озброєнням, нова система броньового і додаткового захисту.
Для
«Вавілону» було розроблено більше 200 нових вузлів і агрегатів. Нові розробки
торкнулися всіх груп, які входять до складу бойової машини, і для кожної з них
було запропоновано своє оригінальне рішення. Машина володіє значним
потенціалом. Рішення, покладені в основу БМПВ, можуть застосовуватися і на
інших зразках військової техніки.
Машина
розробляється з можливістю використання існуючих ходових танків Т-64 та Т-84. У
найближчих планах – розробка модернової оригінальної універсальної ходової, яка
може використовуватись при розробці перспективного українського танка і
сімейства бойових та інженерних машин.
Якщо виходити з критеріїв уніфікації та стандартизації, спільним для цих
машин є конструкція корпусу, системи броньового і додаткового захисту, єдиний
комплекс управління, що об’єднує цифрову систему управління вогнем, цифрову
систему управління рухом і цифрову систему управління системами
життєзабезпечення.
Особлива
увага нами завжди приділялася «дрібницям». Від самого початку ми зіткнулися з
питанням простих виконавчих пристроїв. Різні датчики, що застосовуються на
техніці спеціального призначення у Збройних Силах України, як правило, —
російського виробництва і побудовані за аналоговим принципом роботи. Оскільки
на машині застосовується нова цифровою
система управління, відповідно, були розроблені нові цифрові датчики і
виконавчі пристрої. Така ж ситуація і з складнішими агрегатами.
В
Україні вперше реалізується ЄКУ — єдиний комплекс управління, який об’єднує і
координує в собі: систему управління вогнем, систему управління рухом і систему
життєзабезпечення. Для ЄКУ було розроблено і випробувано 56 блоків, що забезпечують
функціонування різних систем і агрегатів машини, визначена елементна база,
виконані розрахунки по робочих параметрах і прораховані частотні характеристики
комутаційних комплектів. Блоки побудовані з використанням контролерів,
запрограмованих на низькому рівні апаратними командами, що забезпечує швидку
обробку даних і мінімізує можливість виникнення збоїв і несправностей, а також
виключають можливість впливу шкідливих програм і вірусів. Управління системами
машини реалізовано на АРМ (автоматичних робочих місцях), які обладнані
моніторами для виведення зображення з прицільно-пошукових приладів і системи
кругового огляду, а також необхідної технічної та оперативної інформації, які
виводиться на іншу групу моніторів, також розташованих на панелі АРМ. Всього
таких робочих місць три (для кожного члена екіпажу). Кожен АРМ підключається до
обраної системі і відображає властивий тільки їй інтерфейс. Так, наприклад, для
водія виводиться інформація про стан силової установки, запас палива, швидкість
руху, обрана передача коробок передач і т.д, а для оператора навідника дані про
становище башти, обраного озброєння, залишку боєкомплекту, інформації про цілі
і т.д . Доступна функція короткочасного доступу до інших систем, наприклад, водій може подивитися стан башти під час
складного маневру або паркування.
Відповідно
завданнями і ситуації, що склалася командир машини може вибрати управління для
будь-якого члена екіпажу або перемкнути управління на себе. Це здійснюється за
допомогою імобілайзеру, який одночасно є і електронним ключем, що визначає
права доступу і функціональні можливості машини. За своєю суттю, імобілайзер це
комутатор- перемикач між АРМ і системами машини, але через нього передбачена
можливість підключення та віртуальних операторів. А це вже величезний крок до
дистанційно керованих і роботизованих машин.
Ця
величезна робота почалася задовго до початку виконання нашою організацією ДОЗ,
але вдало об’єднала в собі всі попередні напрацювання.
Що,
на вашу думку, могло б допомогти підприємству у розвитку технологій цього
сегменту?
Перше.
Вимоги замовника повинні відповідати нинішньому рівню розвитку науки і техніки.
А щоб вони відповідали, повинні бути військові і технічні професіонали у самому
Міноборони. Між замовником і розробником повинен бути технічний діалог технічно
грамотних сторін. Погодьтесь, не можна назвати нормальною ситуацію, коли у ТТЗ
на сучасну машину із цифровими системами управління, немає вимог до
програмно-апаратного комплексу і програмного забезпечення, а від замовника
звучить — якщо цього у ТТЗ немає, то нам це і не треба.
Друге.
Має бути спрощений порядок виконання оборонних замовлень і орієнтація на
результат. Після укладення договору повинен діяти виключно юридичний механізм –
виконавець у відповідності до встановлених термінів має надати готовий і
якісний продукт. Розбиття робіт на етапи й підетапи затягує процеси нових
розробок на роки, значно збільшуючи фінансові витрати. Приклад виконання ДКР
«Вавілон» — часові інтервали між етапами значно перевищують розрахункові
терміни на виготовлення самого дослідного зразка і фінансово вимотують
підприємство. Іншими словами, якби державний контракт не був розбитий на 5
етапів, а зводився до кінцевого результату – отримання дослідного зразка і
комплекту робочої конструкторської документації, то Міноборони мало б вже
завершений дослідний зразок і відкоригований комплект РКД за результатами
державних випробувань.
Третє.
Потрібно максимальне сприяння транснаціональним контактам, звісно, з
урахуванням українських і міжнародних санкцій. До прикладу, більше року ТОВ
«Інженерна група «Арей» подало документи і отримало всі належні погодження на
внесення до Постанови КМУ 1228 від 12.07.99 «Про надання суб’єктам
господарювання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів
військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять
державну таємницю». Тривалий час документи перебувають у Міністерстві з питань
стратегічних галузей промисловості України без руху, що значно ускладнює пряму
закупівлю елементної бази до розроблених електронних приладів.
Яким чином держава спонукає українські
підприємства ОПК на розвиток технологій?
Жодних
значних стимулів з боку держави не відчули. Багатьом відома наша історія.
Підприємство створено у 2015 році. У 2016 році наш завод захопили рейдери.
Станки, крани, новітнє обладнання, комп’ютери, конструкторська документація
викрадені. Кримінальне провадження тягнеться роками, а ми змушені виконувати
державне оборонне замовлення на орендованих виробничих потужностях.
Від
Міноборони нами отримано лише один документ – Тактико-технічне завдання на
розробку дослідного зразка «Вавілон». Будь-який науково-технічний супровід
відсутній. Немає жодних повідомлень про прикладні розробки чи ноу-хау, які
можуть застосовуватись на військовій техніці, а така інформація повинна
збиратись і аналізуватись у наукових установах оборонного відомства. Так само
науковими установами Міноборони повинні збиратись і систематизуватись дані щодо
застосування ворогом стрілецького, гарматного і ракетного озброєння по
українській бронетехніці, характеристики уражень бронетехніки. Для
конструкторів це надважлива інформація, яка дає можливість відпрацьовувати нові
механізми захисту військової техніки.
Всі
новинки, як вітчизняні, так і закордонні, моніторяться нами самостійно, а
фактичний супровід, коментарі, рекомендації і побажання отримуємо від бійців
ЗСУ. До прикладу, коли потрібно було рознести органи управління з огляду на
максимальну зручність для екіпажу, ми звернулись до Командування Сухопутних
військ. Прямо «з передка» приїхали толкові молоді хлопці, з якими було
відпрацьовано кілька варіантів розміщення приладів машини і обрано оптимальний.
Чи
можна в Україні розроблятись озброєння шляхом кооперації підприємств, і хто від цього виграв би?
Україна
все ще володіє унікальним потенціалом у військово-промисловій сфері. Є цілий
ряд розробок, які не поступаються, а в деяких випадках і перевершують світові
аналоги, але для їх реалізації потрібні комплексні рішення. На жаль, держава
стимулює відтік технічного потенціалу з України. Навіть за роки війни з України
виїхало чимало толкових фахівців, а цілі підприємства змінили реєстрацію на
країни Європи й Азії. Такі пропозиції неодноразово надходили і нам. Однак, ми все ще віримо в те, що держава, і
Міноборони у першу чергу, змінить підходи у роботі з виробниками і новітні
зразки бронетехніки українських розробників у першу чергу будуть поповнювати
нашу Армію. На нашому підприємстві працюють досвідчені військові конструктори й
інженери, які створювали кращі зразки бронетехніки за радянських часів. Ми
пишаємось тим, що вони не виїхали, забули про пенсію і побачили потенціал у
нашій молоді. Їхні знання дуже важливі для нинішнього покоління конструкторів.
«Арей» на сьогодні є не лише розробником військової техніки, але й школою
танкобудування, де акумулюються конструкторський досвід.
Щодо
кооперації. Створювати можна будь-що, якщо є результат. До прикладу, група
розробників однієї науково-виробничої структури розробили установку
електромагнітного озброєння. Для її реалізації потрібен транспортний засіб, що
володіє великою енергетичною потужністю. На «борту» БМПВ «Вавілон» за рахунок
електромашин забезпечується вироблення енергії до 500 кВт. Тобто, результатом
нашої кооперації має стати принципово новий комплекс протиповітряної оборони. І
цей проект об’єднав наші групи розробників.
Чи може експорт бути поштовхом для розвитку
нової продукції підприємства?
Звісно,
нові ринки цікаві будь-якому підприємству. Однак, з урахуванням нашого
волонтерського минулого і нинішньої війни з Росією, у пріоритетах ІГ
«Арей» перш за все бронетехніка для
українських сил оборони.
Чи можливе виробництво спільної продукції на
основі договорів, коли частину фінансує, та володіє нею держава, а частину –
Ваше підприємство?
Головне
завдання полягає в тому, щоб Армія отримувала сучасну техніку в необхідній
кількості. Партнерство між державними і приватними компаніями існує у багатьох
країнах світу і є важливим чинником у розвитку ВПК. З одного боку, приватні
компанії значно мобільніше реагують на потреби, з іншого боку, — виробничі
потужності державних підприємств здатні забезпечити необхідні об’єми продукції.
Саме
такий підхід зараз і буде реалізовуватись, у першу чергу, завдяки розумінню
ефективності такої співпраці з боку заступника гендиректора ДК «Укроборонпром»
Ігоря Фоменка і директора ДП «Київський бронетанковий завод» В. Синявського. У
кінці 2019 року «Арей» і ДК «Укроборонпром» підписали відповідний Меморандум
про співпрацю. У жовтні 2020 року була укладена Угода з ДП «Київський
бронетанковий завод» про спільне виготовлення БМПВ «Вавілон», що дозволяє
залучити КБТЗ та інші підприємства ДК “Укроборонпром” до виготовлення
агрегатів, вузлів, складальних одиниць та деталей машини. Аналіз “Арея”
свідчить, що до 80% комплектуючих «Вавілону» може вироблятись на підприємствах
ДК «Укроборонпром», а виробничі потужності КБТЗ дозволяють забезпечити
практично повний виробничий цикл (до імпорту планується двигун “DEUTZ”,
бронесталь Miilux Protection 500 та оптико-електронні засоби до ТІУС).
Фактично,
«Вавілон» об’єднує конструкторський потенціал «Арея» і виробничий потенціал
КБТЗ. Також до спільного виробництва плануються нові розробки наших
конструкторів,- енергоагрегат до танку Т-72, який зараз готується до
випробування, силові електромашини, пневмостартери, системи кругового огляду,
метеоцентрів, механізми пневматичного перезаряджання озброєння, блок
переведення у цифровий режим аналогових датчиків; універсальні адаптивні крісла
та інші комлектуючі, що можуть застосовуватись на інших зразках української
бронетехніки і мають значний експортний потенціал.
Чи
може бути вигідним – та, якщо так, то на яких умовах – входження Вашого
підприємства (володіння ним частиною) до великого галузевого холдингу з
виробництва бронетехніки, що зараз створюється на базі «Укроборонпрому»?
Ми
завжди готові до конструктивної співпраці. При цьому важливо розуміти умови,
завдання і «правила гри».
https://www.facebook.com/1663305527311102/photos/pb.1663305527311102.-2207520000../2515726282069018/?type=3&theater
08.04.2021,
03:01.
У
грудні цього року БМПВ «Вавілон» (http://opk.com.ua/%d0%b2%d0%b0%d0%b6%d0%ba%d0%b0-%d0%b1%d0…/)
мала вийти на державні випробування. Не вийде, оскільки виготовлення зразка
новітньої бойової машини, яке мало розпочатись у листопаді 2020 року, зірвано.
«Арей»
виконав додаткові обсяги робіт БЕЗ ЗМІНИ ціни етапу 2 та в межах термінів,
визначених державним контрактом: додатково розробив програмну документацію на
цифрову танкову інформаційно-управляючу систему (вимоги до якої взагалі
відсутні у ТЗ) та повторно розробив РКД на систему зв’язку і також вніс
відповідні зміни в інші групи РКД.
РКД
пройшла додаткову експертизу, управління метрології та стандартизації Озброєння
Командування Сил логістики Збройних Сил України, що підтверджено Висновком від
30.10.2020.
Замовник
влаштував подвійне приймання виконаної роботи. Спочатку – військовим
представництвом, а потім ще й Комісією. Звісно, ІГ «Арей» роботу здав. І знову
– без жодних недоліків та зауважень.
Від
17.11.2020 «Арей» готовий до виконання етапу 3 ДКР «Вавілон», що підтверджено
Висновком 1285 ВП МО України.
Виготовлення
дослідного зразка бойової машини передбачено на ДП «Київський бронетанковий
завод».
Щоб
виправдати зрив ДКР «Вавілон» деякі посадові особи Міноборони вдаються до
відвертої брехні, маніпуляцій, затягування розгляду документації та вимагань
неіснуючих документів.
До
прикладу.
-
вимагається надати Каталог деталей та складальних одиниць. І це при тому, що
такий Каталог розробляється при виготовленні ДОСЛІДНОЇ партії машин.
-
вимагається надати технологічну документацію, яка взагалі не є предметом
контракту і розробляється з урахуванням виробничих потужностей підприємства, що
буде СЕРІЙНО виробляти бойову машину.
-
Під виглядом Переліку співвиконавців нових складників машини три місяці
вимагалось надати постачальників виробів, які розроблені у 2010-2019рр,
виготовляються серійно і тривалий час постачаються до ЗСУ та іноземним
замовникам. Фактично пропонувалась схема – сплатити за вироби, які були
розроблені підприємствами за власні кошти у 2010-2019 роках як за такі, що ніби
то будуть розроблені під час виконання ДКР «Вавілон».
-
«Фахівці» Міноборони вимагають виконати етап 3 у межах економічних показників
2018 року, що неможливо, оскільки 1) Замовник тричі зірвав терміни виконання
ДКР «Вавілон» (загалом на 18 місяців); 2)за наполяганням Замовника вдвічі
збільшені терміни виконання ДКР; 3)Замовником визначено 16 додаткових
випробувань, для яких треба виготовити 16 дослідних зразків складових частин
машини; 4) за 3 роки 5 разів підвищувась мінімальна зарплата, а інфляція –
склала 26,1%, що вплинуло на ціну матеріалів та сировини.
-
Новопризначений «куратор» ДКР «Вавілон» хоче попередніх випробувань дослідного
зразка у межах «напрацювання ДО КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ». При цьому не відповідає
на питання: а) як пред’явити на державні випробування (а потім здати Замовнику)
новий зразок ПІСЛЯ його КАПРЕМОНТУ? б) хто і за які кошти буде виконувати
капітальний ремонт? в) хто і коли розробив дослідну ремонтну документацію на
«Вавілон»? (Принагідно зазначимо, що, єдиний танк Т-84 «Оплот» ще до цих пір не
пройшов ресурсу навіть до середнього ремонту).
Представництво
Замовника вимагає надати ЗАТВЕРДЖЕНІ документи, які насправді ДАВНО ЗНАХОДЯТЬСЯ
у ЗАМОВНИКА без жодного руху.
-
Так, Перелік стендів (спеціального устаткування), необхідного для виконання
етапу 3 затверджено заступником міністра оборони України ще 17.08.2019. До
переліку (на вимогу Замовника) додано 1 стенд і подано на додаткове
затвердження. З 09.02.2021. документ лежить без руху.
-
Перелік науково-технічної продукції (НТП) подано до Департаменту 02.01.2021.
-
Відомість запозичених виробів надано до МО України ще 11.11.2020. І це при
тому, що цей документ не передбачено НТД і розроблено нашим підприємством в
ініціативному порядку для належного обліку військового майна, що передається на
час виконання ДКР «Вавілон»
З
одного боку, посадовими особами Замовниками ігноруються важливі питання, а з
іншого боку, ними легко можуть витрачатись тижні для написання, до прикладу,
«рецензії» на ЧЕРНЕТКУ Відомості покупних виробів, та ще й висувається ПИСЬМОВА
претензія, що на чернетці відсутні будь-які підписи!!! Загалом переписка з
Департаментом ОВТ фейєрична. Якщо вказуєте на незнання «нормативки» - значить,
тиснете на посадову особу і вимагаєте від цієї посадової особи неправомірну
вигоду, себто хабаря. Останній шедевр – вимога писати лише з приводу оборонного
замовлення. З інших оборонних питань, що відносяться до сфери Міноборони,
звертатись заборонено.
Діалогу
із замовником немає. Міноборони перекладає відповідальність на Командувача ЗСУ.
Із
листопада 2020 року чекаємо зустрічі із профільним заступником міністра. Він
призначає нараду, на яку сам не приходить, а Протокол наради самої наради
приховується другий місяць.
ІГ
«Арей» не може отримати жодного пояснення – що відбувається?
Підприємство
простоює з листопада 2020 року. Збитки від простоїв – близько 10 млн. грн.
Збитки держави сягнуть 80 млн.
І
при цьому Армія не отримає новітнього зразка військової техніки.
ІГ
«Арей» звертається до Міністра оборони України А. Тарана та Головнокомандувача
ЗСУ Р. Хомчака з пропозицією провести конструктивну зустріч щодо вирішення
питань з ДКР «Вавілон».
-------
Маємо
перший результат: після вкладених у розробку десятків мільйонів міноборонівських
гривень, заст.міністра оборони О.Миронюк порадив "шукати ринки збуту"
для БМПВ Вавілон.
Фейсбук,
заява ИГ «АРЕЙ».
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2511194415855538&id=1663305527311102
05.04.2021
Важка бойова машина піхоти «Вавілон»
для ЗСУ. Що відомо про розробку та перспективи.
Однією із найперспективніших
вітчизняних розробок у сфері важкої бронетехніки є БМПВ «Вавілон», що
розробляється ТОВ «Інженерна група «Арей» за державним оборонним замовленням
Міністерства оборони України. При цьому, розробка ведеться за стандартами НАТО.
ІА «ОПК» вже інформувало своїх читачів про цю розробку.
БМПВ «Вавілон» — це сучасна
важка бойова машина піхоти, важка з гібридною силовою установкою, новітньою
цифровою системою управління, надсучасним броньовим і додатковим захистом не
нижче STANAG 6.
Повна бойова маса машини – 36
т. Екіпаж – 3 особи. Десант – 8 осіб.
Машина створюється на базі
ходової танку Т-64. За інформацією «ОПК», Інженерною групою «Арей»
розробляється також окремий варіант бойової машини на базі ходової танку Т-84,
а цифровий Цифровий Єдиний комплекс управління розробляється з урахуванням
вимог щодо стандартизації та уніфікації ОВТ і може застосовуватись на інших
зразках військової техніки. У БМПВ «Вавілон»
реалізуються основні вимоги НАТО щодо військової техніки при виконанні
бойових задач.
Захищеність і максимальні
бойові спроможності БМПВ «Вавілон» на полі бою забезпечують:
а) системи броньового і
додаткового захисту;
б) модулі додаткового захисту
із оригінальною бронезаливкою, захисними екранами, плитами «підкладки»;
б) особлива конструкція корпусу, який
побудований за принципом рознесеного бронювання. Конструкція корпусу формує:
броньові ніші на надгусеничних
полицях для розміщення обслуговуючих систем, тим самим підвищуючи стійкість до
пробиття і його наслідків (спалахів, осколків і т.д.);
подвійний протимінний захист
днища за рахунок енергомодулів тягових акумуляторних батарей і спеціальних
захисних порожнин;
броньовану перегородку
моторно-трансмісійного відділення, яка розташована на значній віддалі від
зовнішніх передніх броньових плит;
внутрішню захисну конструкцію
капсули.
Бронемакети корпусу пройшли 5
етапів успішних випробувань і витримали обстріли снарядами 30 мм з дистанції
200 м та кумулятивними і бронебійно-підкаліберними снарядами 125 мм з дистанції
500 м.
Підвищена динамічність і
маневреність БМПВ «Вавілон» досягається за рахунок застосування гібридної
силової установки. При повній бойовій масі машини у 36 т гібридний привід
забезпечує максимальні тягові характеристики у всіх діапазонах руху на всіх
передачах.
До складу силової установки
входить: двигун TCD16.0V8 DEUTZ та електромашини потужністю до 500 кВт.
Потужність основного двигуна — 768 к.с.; разом з гібрибридним приводом – 1080
к.с. Гібридний привід дозволяє підвищити максимальний крутний момент і покращити
тягові характеристики у всіх діапазонах руху на всіх передачах. Використання
гібридного приводу забезпечує роботу БМПВ «Вавілон» у наступних режимах: 1)
робота від основного двигуна; 2) тільки
електричний привід; 3) комбінований режим роботи, при якому динамічні
характеристики шасі підвищуються за рахунок електромашин; 4) робота в режимі
генераторної установки.
Здатність БМПВ «Вавілон»
рухатись на електроприводі мінімізує теплові випромінювання і шумову
помітність.
Для максимального виконання бойових
завдань передбачено дублювання основних керуючих електронних систем
механічними, а також можливість використання тягових акумуляторних батарей та
автономного енергоагрегату при виході з ладу основної силової установки.
Енергоагрегат, встановлений у кормовій
частині машини, знаходиться в окремому заброньованому відсіку і має всі
необхідні системи для автономної роботи. Живлення здійснюється від паливної
системи машини, а вироблене тепло може використовуватись для обігріву машини
або передпускової підготовки при запуску основного двигуна. На енергоагрегаті
встановлено компресор кондиціонера, інтегрований у кліматичну систему.
Енергоагрегат дозволяє забезпечити електроенергією всіх споживачів машини при
непрацюючій основній силовій установці, а також проводити зарядку основних і
тягових акумуляторних батарей.
Бойовий модуль створено за
принципом “виносної зброї” і оснащено ракетно-гарматним, стрілецьким
озброєнням, новоствореними стабілізованим прицільним комплексом, цифровою
системою управління вогнем з балістичним обчислювачем і функцією автоматичного
супроводження цілі. На БМПВ «Вавілон» встановлюються стабілізовані панорамні
прилади спостереження і прицілювання з телевізійними камерами, лазерним
далекоміром та тепловізором. На баштовому модулі встановлюється новітній
комплекс виявлення лазерного випромінювання з системою постановки аерозольних
завіс.
Озброєння: 30-мм автоматична
гармата типу 2А42, спарена з 7,62-мм ПКТ, кулемет НСВ-12,7мм, що встановлений
на модулі виносного озброєння, автоматичний гранатомет УАГ-40, ПТРК “Бар’єр” з
каналом керування ракетним комплексом.
На баштовому модулі
застосовуються високоточні приводи з електронною системою управління. Однак при
цьому залишаються механічні приводи-дублери.
Баштовий модуль БМПВ розроблено
з можливістю перезарядки з середини бойового відділення, без відкривання люків,
— як основного озброєння, так і пускової установки ПТКР. Таке рішення
реалізовано вперше у світі. У транспортному положенні контейнери ракет
знаходяться у корпусі башти, у бойовому — виводяться за її межі. Укладка
боєкомплекту передбачена в середині башти.
Для БМПВ «Вавілон» розроблено
цифровий Єдиний комплекс управління (ЄКУ), який об’єднує в собі основні системи
управління машиною. Інформаційно-керуюча система побудована на низькорівневих
контролерах (реалізовано на військовій техніці вперше).
До складу Єдиного комплексу
управління входять:
Система керування рухом (СКР);
Система керування вогнем (СКВ)
баштового модулю;
Система керування вогнем (СКВ)
модулю виносного озброєння;
Панель колективних систем;
Система кругового огляду;
Три автоматизовані робочі місця
(АРМ).
ЄКУ забезпечує максимально
правильне управління бойовою машиною, застосування озброєння, вибір оптимальних
режимів роботи, контролю показників, можливість інформаційного обміну даними в
загальній структурі підрозділу, ведення записів в архів, аналіз стану усього
устаткування, «опитування» показників датчиків і виведення необхідної
інформації на монітори.
Система управління озброєнням
передбачає незалежну бойову роботу бойового модуля і модуля виносного
озброєння. Командир і оператор-навідник мають можливість вибору управління
модулями; передбачені команди «дубль».
Для БМПВ «Вавілон» розроблено
нові засоби розвідки, виявлення і запобігання загрозам, зокрема, і за рахунок
розробленої системи виявлення лазерного випромінювання.
Для оперативної оцінки ситуації
і можливості безпечно здійснювати маневри у русі на машину встановлюються
камери кругового огляду.
Розробка першого в Україні
повного цифрового комплексу управління дозволяє продовжити створення на його
базі дистанційно-керованих і роботизованих машин.
На БМПВ «Вавілон»
встановлюється уніфікована система запуску димових гранат та термічна димова
апаратура багаторазової дії, що функціонує на дизельному паливі.
Машина здатна долати водні
перешкоди глибиною до 5 м (зі встановленим обладнання підводного водіння).
Конструкторами ТОВ Інженерна
група «Арей» забезпечено максимально комфортні умови роботи екіпажу та
десанту. Для зниження стомлюваності при
довготривалому перебуванні на завданні розроблено анатомічні крісла, кліматичну
і фільтраційну установки. Анатомічні крісла мають 5-точкові ремені безпеки,
ніші для протигазів та дихальних апаратів, регулювання по висоті, кутах нахилу
сиджень і підтримки спини. Три складених крісел утворюють спальне місце або
нішу для пораненого. Електромашини та енергоагрегат забезпечують використання
електроенергії екіпажом та десантом у польових умовах.
Відкрита архітектура машини
дозволяє формувати машини різного призначення і складу шляхом установки інших
варіантів ходової частини, функціонально-агрегатних відсіків, озброєння та
інженерного устаткування. Базове шасі БМПВ «Вавілон» може бути заміною
російського базового шасі для 2С3 («Акація»), 2С1 («Гвоздика»), ЗСУ23-4
(«Шилка»), 2С6 («Тунгуска»).
БМПВ «Вавілон» — це новітня
розробка українських конструкторів. Машина має більше 200-т нових складників,
що забезпечують її значні переваги над іноземними аналогами, зокрема, за
вогневими характеристиками, показниками поінформованості, захищеності,
живучості, динамічності та маневреності.
17.02.2021
З’явилися
деталі про розробку української БМП «Вавілон»
Інженерна група «Арей» в рамках державного оборонного
замовлення Міноборони, успішно виконала черговий етап по розробці нової важкої
БМП «Вавілон».
Про це стало відомо ІА «ОПК» від джерел в оборонній промисловості України.
Проєктом бойової машини займається команда генерального конструктора Сергія Степанова.
Зокрема, машина створюється з гібридною силовою установкою, у складі якої дизельний двигун та електромашини, які разом забезпечують понад 1000 к.с.
Як заявлено, при повній бойовій масі машини у 36 т гібридний привід забезпечує максимальні тягові характеристики у всіх діапазонах руху на всіх передачах і дозволяє працювати у кількох режимах:
Від основного двигуна;
Тільки на електричному приводі;
У комбінованому режимі, при якому динамічні
характеристики шасі підвищуються за рахунок електромашин;
Крім цього машина може працювати як генераторна
установка.
Генеральний конструктор Інженерної групи “Арей” Сергій
Степанов, його команда займається БМП «Вавілон»
Для машини розроблено автономний енергоагрегат,
оригінальну систему стабілізації бортової мережі та кліматичну установку з
кондиціонером.
«Високий рівень захищеності забезпечується застосуванням комбінованого композитного і рознесеного бронювання», – розповідає джерело.
Передбачена можливість встановлення додаткових захисних і решітчатих екранів.
Оснащення
Бойовий модуль створено за принципом «виносної зброї» і
оснащено:
Ракетно-гарматним озброєнням;
Стрілецьким озброєнням;
Новоствореними стабілізованим прицільним комплексом;
Цифровою системою управління вогнем з балістичним
обчислювачем;
Також функцією автоматичного супроводження цілі.
На нову БМП «Вавілон» встановлюються:
Стабілізовані панорамні прилади спостереження;
Прилади прицілювання з телевізійними камерами;
Лазерний далекомір;
Комплекс виявлення лазерного випромінювання;
Система постановки аерозольних завіс.
Цифрові системи управління вогнем і рухом об’єднані в
єдиний комплекс управління.
Інформаційно-керуюча система дозволяє у режимі реального
часу аналізувати стан усього устаткування, «опитувати» показники датчиків,
виводити необхідну інформацію на монітори, виконувати управління, вести архів
показників та передавати дані.
Система управління вогнем передбачає незалежну бойову
роботу бойового модуля і модуля виносного озброєння.
Для оперативної оцінки ситуації навколо машини та
можливості безпечно здійснювати маневри у русі на бойову машину встановлюються
камери кругового огляду.
На баштовому модулі застосовуються високоточні приводи з електронною системою управління; при цьому залишаються механічні приводи-дублери.
Баштовий модуль розроблено з можливістю перезарядки з середини бойового відділення, без відкривання люків, — як основного озброєння, так і пускової установки ПТКР.
Базове шасі БМП «Вавілон» може бути заміною російського базового шасі для 2С3 («Акація»), 2С1 («Гвоздика»), ЗСУ23-4 («Шилка»), 2С6 («Тунгуска»).
https://mil.in.ua/uk/news/z-yavylysya-detali-pro-rozrobku-ukrayinskoyi-bmp-vavilon/
04.04.2020
03.02.2020
23.01.2020
ми поінформували Замовника про те, що ним, ЗАМОВНИКОМ грубо ПОРУШЕНО вимоги ч. 1 ст. 365, ч.2 ст. 364, ч. 2 ст.366, п. 22) ст. 116 Бюджетного кодексу України, Постанови КМУ від 13.02.2019р № 81-1 (зі змінами) та умов державного контракту. Кожне порушення передбачає жорстку персональну кримінальну відповідальність.
12.01.2017
Був
опублікований патент на Український танк T-Rex.
https://uprom.info/news/vpk/buv-opublikovaniy-patent-na-tank-t-rex/
30.10.2016
Украинская
«инновационная» боевая машина поддержки пехоты (БМПТ) «Азовец» похищена у
разработчиков в Киеве, при этом предполагается, что к угону причастны бойцы
полка «Азов». Об этом сообщает в воскресенье, 30 октября, телеканал Zik.
Как утверждают в
инженерной группе «Азов», непосредственно перед полевыми испытаниями «Азовца» и
его переоборудованием в интересах Минобороны Украины на киевское предприятие
«Атек», где стояла машина, пришли неизвестные в спортивных костюмах. По словам
волонтера Ирины Кокоры, они оцепили периметр завода, а затем выгнали
конструкторов из заброшенного цеха, где строилась БМПТ.
В настоящее
время охрана «Атека» не пускает создателей «Азовца» в цех, при этом позволяя
проходить туда бойцам «Азова». Кроме того, как утверждает Кокора, с предприятия
вывозятся станки, которые принадлежали инженерной группе.
По факту
похищения «Азовца» и инженерной машины, созданной на его базе, начато
расследование. По словам замдиректора ЗАО «Атек» Сергея Подлесного, к похищению
бронемашины причастен непосредственно полк «Азов», бойцы которого «хорошо
знают, куда делся этот танк».
Эту версию
подтверждает появившееся в соцсетях фото, на котором боец «Азова» запечатлен на
фоне БМПТ. Как сообщила в Facebook Светлана Ковалевская-Зварыч, участвовавшая в
разработке «Азовца», в настоящее время машина находится в селе Урзуф Донецкой
области, на базе «Азова».
https://lenta.ru/news/2016/10/30/navozec_unavozili/
01.10.2016
30.03.2016
Начались испытания БМПТ на базе Т-64
Машина имеет ряд любопытных решений, интересно, как они себя покажут, хотя мнение о ней у разных людей неоднозначное.
Инженерная группа "Азов" продолжает этап
заводских испытаний боевой машины поддержки танков. Как сегодня подтвердил
идейный вдохновитель проекта Николай Михайлович Степанов, после оценок ходовых
возможностей машины настанет очередь проверки огневых возможностей, системы
управления боевыми модулями. Как и планировалось, де-факто на базе БМПТ
«Азовец» инженерная группа «Азов» отрабатывает основные узловые и
технологические решения по тяжелой универсальной гусеничной платформе (ТУГП).
БМПТ «Азовец» создана на базе танка Т-64, с которого убрана 15-тонная башня. За счет использования новых конструкционных решений, усиления противоминной и динамической защиты удалось обеспечить высокий уровень защиты экипажа. Итоговая масса «Азовца» – около 41 т., что позволяет использовать штатные торсионы и штатный дви- гатель от Т-64 (для сравнения: масса Т-64БВ – 42,4 т; БМ «Булат» – 44 т).
Благодаря обзорным камерам, разнесенным по
периметру всего корпуса, экипаж машины, состоящий из 5 человек, имеет полную
картинку того, что происходит вокруг бронемашины. На фото показано размещение
обзорных камер на машине Азовец" - но без устройств для очистки внешних
оптических элементов, которые предусмотрены в конструкции. Фары - поворотные.
Элементы динамической защиты - разработки БЦКТ "Микротек".
https://andrei-bt.livejournal.com/413340.html
28.11.2015
Авакову показали
новый танк для боя в условиях города
Глава МВД Арсен
Аваков ознакомился с проектом танк "Азовец", который может быть
использован при ведении боя в городских условиях.
https://www.pravda.com.ua/rus/news/2015/11/28/7090529/
https://apostrophe.ua/news/society/2015-11-28/avakov-pokazal-foto-i-video-novogo-tanka/42805
26.11.2015
Любопытные
новости про БМПТ «Азовец»
Любопытные
кадры про БМПТ «Азовец» от разработчика, бывшего глав. Инженера ЗиМ В.
Степанова. В фильме много пропагандийских клише про «неимеющиеаналогов» и
прочая уже давно устаревшая риторика в стиле российского ТВ времен 90-х.
Интерес представляют исключительно данные и слова разработчиков примерно с 5:26
Один слой
«ножа» стоит на защитных экранах, второй – на корпусе.
Всего
установлено будет около 500 модулей «нож».
Всего выходит
стоимость устройств защиты 100 000 долларов (общая стоимость около 5 000 000
$), что является вполне скромной суммой при таком высоком уровне защиты.
Как мы видим
на кадре ДЗ установлена и на нижнюю деталь носового узла корпуса. Давно пора!
Вооружение - 2
типа ракет (тип "Стугна" и "Корсар") и башни с
пушечно-пулеметным вооружением.
Также на
«Азовце» будут базироваться 2 БПЛА, естественно будет и панорама с
тепловизионным каналом.
https://andrei-bt.livejournal.com/395680.html
25.08.2015
Еще кое-какие
подробности про БМПТ которую разрабатывает Н. М. Степанов (бывший зам директора
завода им. Малышева) с сыном для «Азова». В общем, не смотря на изготовление в
кустарных условиях машина делается заслуживающая внимания.
Конструкция
БМПТ весьма оригинальная, экипаж 4 человека имеется люк в кормовой части рубки.
Также будут люки в башенках, других ослабленных зон нет.
Защита –
тандемная, «Дуплет», всего 500 ЭДЗ, стоимость одного элемента – 200$. Так что
на защите в отличие от ВСУ там не экономят.
Вооружение – 2
двуствольные установки ГШ23. Устанавливаются, судя по всему на модифицированных
командирских башенках Т-64 с дистанционным управлением.
Правда судя по
кадрам сделают свой БМПТ энтузиасты очень не скоро.
Также в разработке
перспективный танк, электромобиль, автоматизированный минометный комплекс
«Ветерок».
http://ru.tsn.ua/video/video-novini/chto-nuzhno-chtoby-sozdat-luchshiy-v-mire-tank.html
19.08.2015
БМПТ своими
руками
Любопытная
информация из сети. «Танк» для «Азова» делает бывший главный конструктор 115
БТРЗ Николай Степанов. Известен он работой над проектами высокозащищенных
бронемашин на базе Т-66, Т-64 (БМПТ-64) а также рядом других проектов БТРЗ.
Поэтому конечно относится к тому, что там делают как полной самодеятельности
нельзя. С другой стороны то, что показано на фото вызывает немало вопросов в
аспекте рациональности решений по защите.
На первый
взгляд, проект выглядит полной авантюрой. Есть устоявшийся взгляд на
технологические возможности добровольцев: они могут лишь ремонтировать
бронетехнику, а для ее создания нужны мощные государственные предприятия. Но
Степанов и его команда ломают этот стереотип.
Вот, например,
машина, которую уже сейчас, на стадии производства, ради красного словца
называют самым мощным танком Украины. Хотя, на самом деле, это будет совсем не
танк. Просто сложно дать ей какое-либо определение, загнать в понятный,
общепринятый шаблон. Наверное, правильней ее назвать «боевая бронированная
машина для боев в городе». Масса сорок тонн. Особая конструкция брони,
способная надежно защитить экипаж. Не будем раскрывать всех технологических
секретов, но даже если машина примет подкалиберный снаряд в боковую часть,
большого ущерба он не нанесет. Сейчас перед нами полуфабрикат, ну, а через
несколько месяцев на машине появятся крупнокалиберные пулеметы, четыре орудия
для мортирной стрельбы, комплексы «Стугна» и скорострельные пушки ГШ-23,
способные 23-мм снарядами превратить бетонные укрепления в груду строительного
мусора. Экипаж бронированного гиганта сможет эффективно вести огонь на разных
дистанциях и быстро приспосабливаться к изменению ситуации во время уличных
боев. В основе концепции боевой машины безопасность ее экипажа. Четыре человека
управляют машиной и ее боевыми модулями изнутри, не вылезая на броню. Для
механика, кстати, предусмотрели ортопедическое кресло, наподобие тех, которыми
оснащены гоночные автомобили. Комфорт, компактность и намного большая, чем в
обычном танке, вероятность избежать травмы во время боя, - вот что получает
экипаж вместе с такими креслами.
Отличие
«Инженерной группы Азов» от других, классических, конструкторских бюро в том,
что техническое задание создателям машин поступает напрямую с фронта. Бойцы,
воевавшие в Широкино и в других населенных пунктах, проводят анализ боев и
высказывают свою точку зрения на то, какая «броня» нужна для боев в городе.
Например, Николай Степанов уверен, что в единоборстве с российской «Арматой», -
если бы поединок состоялся, скажем, в Широкино, - преимущество было бы на
стороне «азовской» машины.
- Обрати
внимание, - говорит мне конструктор, - мы решили отказаться от триплексов именно
потому, что наши бойцы рассказали, как снайперы противника стараются «ослепить»
наши танки. Они бьют по триплексам, и ослепший экипаж не может вести бой.
Поэтому здесь мы вместо триплексов собираемся установить телекамеры с обзором
на 360 градусов. Где именно у боевой машины будут «глаза», мы показывать не
будем. Хотя можно сказать, что вдоль корпуса, для того, чтобы ввести снайперов
противника в заблуждение, будут стоять фальшивые объективы.
Рядом с
удивительной машиной собирают не менее грозный и не менее уникальный экземпляр.
Через несколько месяцев он обрастет броней и превратится в новое грозное
оружие: автоматический минометный комплекс. По сути один такой агрегат заменит
целую батарею 120-мм минометов с боекомплектом в 240 выстрелов. Приоритетными
целями для установки будут РСЗО противника - «Грады», «Смерчи», «Ураганы».
Название ей тоже взяли из прогноза погоды - «Ветерок». А в разработке у
«азовских» оружейников - военная техника, работающая на электродвигателях.
Примерно так же, как и знаменитая «Тесла» или любой другой электромобиль.
- Я за свои
полвека в танкостроении еще никогда так быстро не переходил от стадии
технического задания к работе над объектом, - говорит конструктор. – И так же
быстро, через пару месяцев, наш аппарат будет осваивать боевой экипаж на
передовой. На классическом производстве такие темпы сочли бы нереальными. Там
слишком много стадий приемки, а у нас все просто. Наш заказчик и наш
техконтроль это бойцы нашего полка.
Я слышал о
том, что на харьковском заводе Малышева есть старые мастера, которые, как
говорится, микроны чувствуют на ощупь. Николай Михайлович и сам из таких. Но,
при этом, он откровенно хвастается своими молодыми специалистами. «Они вручную
с броней делают такие вещи, которые у малышевских «дедушек» вряд ли получится
сделать». На больших бронетанковых заводах (как, впрочем, на любых украинских
заводах, не только военных) сейчас критическая нехватка именно молодых
специалистов, но здесь, похоже, такой проблемы нет. И, благодаря молодым,
горячим и невероятно творческим людям, заброшенные «атековские» цеха вновь
оживают.
Я представляю,
как это сложно – ломать стереотипы. Не только технические, но и
пропагандистские. «Когда я приходил домой в рабочей робе с логотипом «Азова»,
моя жена поначалу отказывалась ее стирать», - искренне смеется Николай
Михайлович. Я его понимаю, ведь больше года российская пропаганда усердно лепит
из полка «Азов» образ этакого тайного ордена нацистов. Шаблоны трещат по всем
швам, когда узнаешь, что в «Азове» бойцы двадцати двух национальностей, включая
несколько десятков тех, у кого в кармане российские паспорта. Но это уже совсем
другая история.
https://andrei-bt.livejournal.com/379773.html
06.07.2015
Полк
"Азов" будет самостоятельно модернизировать танки. Фото
Полк "Азов" вновь показывает пример как надо строить новую армию. Если больше года назад, бойцы тогда еще батальона "Азов" первыми заблиндировали (забронировали) КАМАЗ-самосвал и сделали из него боевой автомобиль, то сейчас то же самое полк намерен делать с бронетехникой. "Нам надоело бороться с неэффективной системой" - говорит командир «Азова», — депутат Верховной рады Андрей Билецкий.
"Около
трех месяцев нужно заводу Малышева и Нацгвардии, чтобы разобраться, что к чему
и провести элементарный ремонт танка, например, замену танкового двигателя. Мы
меняем двигатель за сутки», — продолжает Билецкий. А более сложный ремонт
потянет 4,5 млн. гривен и затянется на многие месяцы. Кроме того, ничего не
делается для повышения боевых качеств техники, не внедряются новые разработки,
конструкторские решения."
Поэтому мы
приняли решение модернизировать бронетехнику самостоятельно на мощностях завода
АТЕК. У нас есть уже свое конструкторское бюро. Это самые опытные конструкторы
в этой стране, люди с 30-40-летним опытом проектирования бронетехники.Недавно
начали собирать первый танк. Пока хотят производить по одному танку в месяц. В
планах – довести выпуск танков до 12 машин ежемесячно. И это будут не просто
отремонтированные танки, а существенно модернизированные боевые машины." -
резюмировал Андрей Билецкий.
На мощностях
АТЕКа "Азов" уже уже подготовили и отправили в АТО 47 пикапов. У БРДМ
(бронированная разведывательно-дозорная машина) оставляют только шасси и
встраивают полностью новую бронированную капсулу. Ремонтируют боевые машины КраЗа
«Спартаны», которые регулярно выходят из строя.
В штате
ремонтного завода 22 человека. Есть уже и 8 конструкторов, которые занимаются
новыми разработками, которые должны усилить защиту танков.
http://autoconsulting.ua/article.php?sid=33792
Комментариев нет:
Отправить комментарий