Державна компанія “Укрспецекспорт” офіційна сторінка
5 ноябрь · #УСЕ25 #Укрспецекспорт25
Ми продовжуємо
проект «УСЕ – 25: люди, факти, події», присвячений 25-річчю Державної компанії
«Укрспецекспорт». Сьогоднішня розповідь про подію, яка мала надзвичайне велике
значення для розвитку вітчизняної системи спеціального оборонного експорту і
для нашої країни загалом.
Його називають
великим і навіть історичним. Про нього написано книгу та знято фільм. Перший
танковий контракт на поставку 320 танків Т-80УД, підписаний в літку 1996 року
між Україною та Пакистаном, став не лише найбільшим в українській
збройно-експортній історії. Мало яка держава у той час могла похизуватися
укладанням угоди на таку велику суму за умови постачання лише одного виду
озброєння. Загальний об’єм контракту складав понад півмільярда доларів.
«Про це, мабуть,
колись будуть написані мемуари. Але вже сьогодні можна сказати, що більш ніж
півмільярда доларів просто так не звалилися на українську державу. Понад
півтора роки велись переговори і консультації з Пакистаном. Протягом усього
цього часу українській стороні доводилось відчувати на собі потужний тиск з
боку Росії. Засоби масової інформації РФ постійно публікували матеріали, в яких
намагалися довести неспроможність України виконувати зобов’язання за таким
крупним контрактом. Мали місце всілякі каверзи по дипломатичних та
бізнес-каналах», – писав тоді тижневик «Дзеркало тижня».
Між тим,
український танк із вдосконаленим двигуном пройшов усі можливі та неможливі
тендери, влаштовані Ісламабадом, залишивши позаду таких потужних конкурентів,
як Росія і Китай. Пакистанська сторона прискіпливо «тестувала» українські
танки, які в умовах п’ятидесятиградусної спеки пустелі Тар довели свою очевидну
перевагу перед бойовими машинами країн-конкурентів.
За три місяці
вони пройшли понад п’ять тисяч кілометрів, успішно виконавши заплановану
потенційним замовником спеціальну програму, яка включала не тільки ходові
випробування, а й стрільбу з усіх видів танкового озброєння. Лише після всього
цього та досконального вивчення ситуації на підприємстві-виробнику Заводі ім.
Малишева і в Конструкторському бюро ім. Морозова пакистанська сторона вийшла на
укладання угоди.
Варто
відзначити, що на момент підписання контракту «Укрспецекспорту» ще не існувало,
його було створено майже через два місяці – 9 жовтня 1996 року. Тож, готував,
укладав та підписував історичну угоду перший український спецекспортер –
Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес», заснована ще у далекому
1990 році. Саме зусиллями співробітників «Прогресу» на чолі з його першим
директором Олександром Букуєвим велись нелегкі перемовини з пакистанською
стороною та долались багаточисельні перешкоди з боку конкурентів, у першу чергу
росіян. Пізніше «Прогрес» став дочірньою компанією ДК «Укрспецекспорту» і брав
активну участь в реалізації пакистанського контракту.
Експерти
скептично оцінювали життєздатність проєкту навіть після підписання контракту. І
все через той же російський фактор: значна частина комплектуючих, необхідних
для виробництва Т-80УД, поступала з Росії. Був ризик, що роздратований
втраченою вигодою Кремль, який до того ж підбурювала ворогуюча з Пакистаном
Індія, намагатиметься зірвати поставки комплектуючих. Яких зусиль довелося
докласти для того, щоб цього не відбулось, українським високопосадовцям,
дипломатам та співробітникам спецслужб, можна тільки здогадуватися. Однак
великий пакистанський було успішно виконано.
Участь в його
реалізації брали понад 200 українських підприємств, спільними зусиллям яких в
рекордні терміни вдалося не просто виготовити 320 танків, а й модернізувати їх
під нестандартні запити замовника. Пакистанський контракт наочно
продемонстрував високий рівень українського танкобудування, який за більшістю
параметрів відповідає світовим стандартам.
До того ж, він
підігрів інтерес до українських танків з боку інших держав, що стимулювало
подальші конструкторські роботи і відкрило перспективи для нових
зовнішньо-економічних угод. Завдяки пакистанському контракту 25 років тому
Україна опинилася у десятці найпотужніших світових експортерів.
Так, у 1997 році
стартував спільний українсько-французько-чеський проект з модернізації танка
Т-72, призначеного для третіх країн. А на середину 90-х років припадає участь
українських проектувальників у організованому НАТО дослідженні можливостей
підвищення пожежної безпеки військових кораблів класу «корвет».
Сьогодні
військово-технічне співробітництво України з країнами Європи більше пов’язано
із реалізацією спільних проектів в інтересах третіх країн, ніж з прямими
товарними поставками. Досвід такої взаємодії з’явився під час реалізації
українсько-французько-чеського проекту: тоді для модернізації танка Т-72 радянського
виробництва було застосовано французький тепловізор компанії Sagem. Пізніше для
підготовки пропозиції Туреччині щодо танку стандарту НАТО Україна успішно
використала швейцарську танкову гармату. А на БТР-3Е1, які Україна постачала до
Таїланду, на вимогу замовника були встановлені німецькі двигуни MTU.
Якість
українських виробів у сфері бронетехніки, надійність та гнучка експортна
політика – все це сприяло тому, щоб Україна стала повноправним учасником
пакистансько-китайсько-українського проекту зі створення перспективного
основного бойового танку Al-Khalid-1 для Пакистану. У червні 2002 року
зовнішньоторговельна фірма «Прогрес», яка є дочірнім підприємством ДК
«Укрспецекспорт», підписала контракт на суму $100 млн, що передбачав поставку
до Пакистану 285 моторно-трансмісійних відділень для Al-Khalid-1.
Робота над цим
танком розпочалась ще у 1990-х роках. До створення дослідних зразків залучались
по черзі китайська, югославська та англійська (Perkins) компанії. Однак кожного
разу після випробувань вердикт Ісламабаду був незмінним – «не задовольняє
замовника». Коли ж у 1996 році був підписаний великий пакистанський танковий
контракт на поставку 320 танків Т-80УД і зникли останні сумніви з приводу того,
що українські двигуни 6ТД-1 поводять себе в екстремальних кліматичних умовах
набагато краще інших розробок, до процесу створення Al-Khalid підключилася
Україна.
Трансмісійна система та унікальний танковий
дизельний двигун виробництва харківського заводу ім. Малишева, дійсно,
якнайкраще відповідали вимогам вибагливого замовника. У 1998 році був
підписаний пілотний контракт на постачання з України декількох
моторно-трансмісійних відділень як з двигунами 6ТД-1 (1000 кінських сил), так і
з двигунами 6ТД-2(1200 кінських сил). У подальшому для виробництва 285 серійних
танків Al-Khalid-1 було вирішено використовувати двигуни 6ТД-2.
В результаті
основний бойовий танк Пакистану, названий на честь Халіда ібн Валіда –
полководця і сподвижника пророка Мухаммеда, – отримав значні переваги: навісний
динамічний захист китайського виробництва і нове моторно-трансмісійне
відділення, в якому було встановлено український двигун 6ТД-2 та автоматична
трансмісія. Відтоді бойові властивості пакистанського Al Khalid-1 забезпечує
український двигун.
До того ж в ході
переговорів Києву вдалося заключити додатковий контракт – на поставку танкових
кондиціонерів для пакистанських танків. З боку офіційного Ісламабаду цей крок
був більше символічним – з натяком на готовність до подальшої співпраці та нові
контракти.
Сьогодні Україна
має низку контрактів на постачання танкових моторно-трансмісійних відділень до
Пакистану – як для проєкту Al-Khalid, так і для продовження ресурсу та
ремоторизації Т-80УД з двигунами 6ТД-1. У лютому 2021 року в межах Міжнародної
виставки озброєнь IDEX-2021 між ДК «Укрспецекспорт» та Ісламською республікою
Пакистан підписано контракт загальною сумою $85,6 млн на ремонт танків Т-80УД.
Сумарна вартість
контрактів, які «Укрспецекспорт» вже підписав та ще планує підписати з Пакистаном
у цьому році, складає $140 млн. І це лише у сфері бронетехніки. Тоді як
військово-технічне співробітництво з цією країною активно розвивається і в
інших напрямках.
Державна
компанія “Укрспецекспорт” офіційна сторінка у фейсбук
15 сентябрь · #УСЕ25#Укрспецекспорт25
Вітчизняну
танкову гармату КБА-3 розробили у київському конструкторському бюро
«Артилерійське озброєння». У пошуках підприємства, яке зможе виробити ствол
гармати, тодішній генеральний директор ЗіМ Григорій Малюк зупинився на
Сумському науково-виробничому об’єднанні «Завод ім. М.В. Фрунзе». І не
помилився. Воно виявилося, дійсно, надійним партнером для «малишевців».
«Малюк не побоявся виділити Сумам п'ять
мільйонів доларів для створення виробництва стволів – таке рішення під силу
далеко не кожному керівникові. У березні 1998 року була випущена установча
партія танкових гармат КБА-3, а у квітні – завершені кваліфікаційні
випробування. Через 11 місяців гармата стала конкретним надбанням колективу і,
починаючи з другої половини контракту, вона встановлювалася на танки», – згадує
у своїй книзі «Пакистанський контракт» Микола Кривомаз. Таких темпів світова
практика ще не знала!
Технологам Заводу ім. Малишева довелося
попотіти, коли освоювали зварювально-катану башту, а потім – гармату. Для
розуміння рівню складності та об’єму роботи, яку їм довелося виконати,
достатньо лише цифр:
1541
технологічних процесів, розроблених «з нуля»;
2025
спроектованих пристосувань;
370 нових
спецінструментів;
219 холодних
штампів;
41 прес-форма;
94 найменування
нестандартизованого обладнання.
А ще –
технологічний супровід і контроль. Буквально цілодобово пропадали технологи на
роботі, коли впроваджувалося оснащення і проводилося налагодження устаткування
для шліфування вікон деталі «казенник».
До Харкова
приїздили фахівці з різних міст, щоб швидко провести перевірку тих чи інших
параметрів розробок. До народження української гармати, поява якої стала
справжньою технічною і виробничою перемогою вітчизняного ВПК, причетні
колективи таких підприємств:
- ДП «Завод ім.
В.О. Малишева» – головний виробник;
- ХКБМ ім. О.О.
Морозова – конструкторський супровід;
- АТ «СМНВО ім.
М.В. Фрунзе» – співвиконавець з виготовлення стволів і поставок заготовок для
казенника і кліна;
- ПрАТ
«Дніпротяжмаш» (Дніпро) – співвиконавець з поставок заготовок для казенника і
кліна;
- ПрАТ
«Дніпроспецсталь» (Запоріжжя) – постачальник гарматних сталей для виготовлення
більш дрібних деталей.
В найкоротший
термін - менше, ніж за рік - була проведена необхідна підготовча робота, і
розпочалося серійне виробництво танкової гармати Made in Ukraine.
https://www.facebook.com/hashtag/%D1%83%D1%81%D0%B525
Комментариев нет:
Отправить комментарий