19.10.2021
Державна
компанія «Укрспецекспорт», що входить до
складу ДК «Укроборонпром», відвантажила замовнику танк БМ «Оплот».
БМ
«Оплот» – це середній танк українського виробництва. Бойову машину виготовляють
на Заводі ім. В.О. Малишева.
Виконання
широкого кола бойових завдань можливе за різних кліматичних, метеорологічних і
дорожніх умов у діапазоні температури навколишнього середовища від -40°С
до +55 °С, за відносної вологості
повітря до 98% при температурі +25° С, висоті до 3000 м над рівнем моря і
запиленості повітря, що трапляється під час експлуатації.
Генеральний
директор ДК «Укрспецекспорт» Вадим Ноздря зазначив, що танк відбув до США в
рамках виконання контракту на виготовлення та відвантаження цієї бойової машини
між спецекспортером та американським замовником.
Танк
виготовлено в сучасній комплектації та повністю готовий до експлуатації.
https://ukroboronprom.com.ua/news/ukrspeceksport-vidvantaziv-bm-oplot-amerikanskomu-zamovniku
19.08.2021
Фотоприлад
відзвітувався про роботу над ОТРК, РСЗВ та модернізацією танків у рамках ДКР
«Краб» і «Бастіон»
БМ Оплот
НВК
«Фотоприлад», відзвітувався про проведення робіт у рамках ДКР «Краб» (Т-64),
«Бастіон» (Оплот), «Тайфун-1» (Град), а також ряду робіт для іноземних
замовників.
Зокрема,
як стало відомо Ukrainian Military Pages, в інтересах Міноборони України
впродовж минулого року черкаське підприємство в якості співвиконавця виконувало:
Складові
частини дослідно-конструкторської роботи
(СЧ ДКР) «Краб»: Розробка конструкторської документації (КД) на
модернізацію танка Т-64Б (Т-64БВ) (обсяг витрат – 2 028 955 грн):
«Розробка
аналогу виробу 1Г46М2 із застосуванням сучасної елементної бази», шифр «Краб-1Г46М2»;
«Розробка
аналогу виробу ПТТ-2-1М із застосуванням сучасної елементної бази», шифр «Краб-ПТТ-2-1М»;
«Розробка
аналогу виробу ПНК-4СRМ із застосуванням сучасної елементної бази», шифр «Краб-ПНК-4СRМ»;
Зазначається,
що розробка СЧ ДКР «Краб» дозволить освоїти виробництво приладів без
компонентів виробництва РФ та надалі забезпечити роботу для працівників ЦКБ
«Сокіл» (входить до складу НВК «Фотоприлад») шляхом авторського супроводу
дослідних зразків зазначених приладів.
СЧ
ДКР «Тайфун-1-Вз» щодо розробки КД на підривач МРВ-У для реактивних снарядів
РСЗВ «Град» (обсяг витрат – 654 319 грн), що має створити можливості для
серійного виробництва підривників в Україні.
Також
планується виконання робіт в рамках нових контрактів:
з
ХКБМ на виконання СЧ ДКР «Бастіон»
щодо модернізації прицільних комплексів ПНК-6 для БМ «Оплот»;
з
КБ «Південне» щодо виготовлення та проведення конструкторських і попередніх
випробувань дослідних зразків підривного пристрою шифр «Сапсан-ПП».
Для іноземних
замовників:
ДКР «Розроблення
комбінованого прицільного комплексу навідника «Модус-1Н», шифр
«Десна-1Н» обсяг витрат – 1 002 074 грн);
ДКР
«Розроблення комплексу панорамного командира «Модус-1К», шифр «Гранат-1К» (обсяг витрат – 1 182 634 грн);
ДКР
«Розроблення комплексу панорамного командира «Модус-1К», шифр «Гранат-1К» (обсяг витрат – 1 182 634 грн);
ДКР
«Розроблення танкового прицілу – дублеру оптичного «Модус-1Д», шифр «Дублер-1Д» (обсяг витрат – 787 404 грн);
Виконання
цих робіт з використанням цифрових принципів надасть можливість проводити
модернізацію існуючих та брати участь у розробці нових зразків бронетехніки, а
також має експортний потенціал.
Розроблення
концептуального проєкту «Розробка підривного пристрою проникаючої бойової
частини оперативно-тактичних ракет (ОТРК)», шифр «Оснащення-ВУ» (обсяг витрат –
75 982 грн)
Участь
у налаштуванні та конструкторський супровід виготовлення та випробувань виробів
РНК-4СД, ТКН-3А, ТКН-3Б, ПМ-ЛКТ-РЕ, ГДУ-624, ПК-1Л, ІРВ-Л, РИТМ та ін.
Перспективні
контракти в інтересах іноземних замовників:
ДК
«Укрспецекспорт»: 1Г46М, ТО1-КО1ЭR,
ЗІП для модернізації танків Т-80УД, ЗІП для танків Т-55М, ЗІП та обладнання для
перевірки оптичних приладів.
ДП
ДГЗП «Спецтехноекспорт»: контрольно-перевірочна апаратура (КПА) для перевірки
апаратури наведення 9С475 вертолітного ПТРК 9К113 «Штурм-В», оптичні прилади
для БМП-2, ЗІП для танків Т-72 та Т-55.
ДП
ДГЗІФ «Укрінмаш»: ЗІП для танків Т-72 і Т-90, ЗІП до прицілу 1Г46,
прицільно-спостережного комплексу ПНК-4С.
https://www.ukrmilitary.com/2021/08/fotoprylad-dkr.html
12.08.2021
Завод
ім. Малишева виробив «Оплот» на замовлення Укрспецекспорту.
Державне
підприємство «Завод імені В.О. Малишева», яке входить до складу Укроборонпрому,
вчасно виготовило бойову машину, яку замовила компанія «Укрспецекспорт».
Новий
танк демонструватиме свої бойові можливості потенційним замовникам, зокрема
іноземним. Уперше новий «Оплот» можна буде побачити наживо під час військового
параду до 30-річчя незалежності України, що відбудеться 24 серпня у Києві.
«Попри
деякі упереджені заяви у засобах масової інформації, працівники заводу ім.
Малишева вкотре довели, що здатні якісно та вчасно виконувати контракти для
вітчизняних та українських замовників: від окремих деталей та вузлів до
повноцінних сучасних бойових машин, – зазначає генеральний директор
підприємства Василь Крилас. – Участь нового «Оплоту» в параді до Дня
Незалежності – велика гордість для нашого колективу, який самовіддано працював
на реалізацію поставленого завдання. Ми пишаємося нашими працівниками, любимо
Україну та готові до виконання нових замовлень».
https://ukroboronprom.com.ua/news/zavod-imeni-maliseva-zaversiv-virobnictvo-tanka-oplot-na-zamovlennya-ukrspeceksportu
20.04.2021
Отрывок из статьи «Василь Крилас,
гендиректор ДП «Завод ім. Малишева»
Танки для нас – ідеальний
варіант, тому що рівномірно завантажуються роботою всі цехи»
Фото
В’ячеслава Мадієвського
https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3231362-vasil-krilas-gendirektor-dp-zavod-im-maliseva.html
Не будет никаких элементов, которые изготовлены в России.
Согласно плану, главным в танковом производстве станет завод имени Малышева.
Сейчас же Харьковский танковый завод находится в
тяжелом экономическом состоянии. Несмотря ни на что, выполняет госзаказ для
защиты Украины.
В Укроборонпроме осуществляют изменения в
законодательство, чтобы украинские заводы, касающиеся изготовления
бронетехники, юридически стали одной организацией.
"Харьковское конструкторское бюро имени
Морозова разрабатывает документацию. Завод имени Малышева изготавливает все
серийные образцы техники, начиная с танков. Все серийно, все изготавливается
здесь. Ремонтные предприятия занимаются ремонтом имеющегося парка у
государственных заказчиков техники", – рассказал заместитель генерального
директора Укроборонпрома Игорь Фоменко.
Новой структурой будет руководить государство, но
оно будет иметь больше прав для работы с заказчиками. Центром будущего холдинга
станет Харьков.
Мы готовы к серийному производству этих корпусов.
БТР-3 и БТР-4 есть в нашей армии, сейчас есть заказы. В 2021 году мы с
конструкторским бюро имени Морозова будем изготавливать их, – отметил
гендиректор завода имени Малышева Василий Крылас.
С завода выйдет более 70 корпусов различной
модификации. Мощность предприятий позволяет изготавливать 800 – 900 танков в
год.
Завод – в долгах
Однако пока промышленный гигант – в стадии банкротства. Здесь
накопили долги перед работниками. Также сейчас преобладают заказы по ремонту и
модернизации техники, а не производству новой.
Главная задача, которую делал завод имени Малышева
– это модернизация, ремонт по техническому состоянию. Даже ремонт тех танков,
которые были в боевых действиях – это танк "Булат".
Если танковый завод пройдет процедуру санации и
избавится от долгов – а это 1,8 миллиарда гривен – то и Минобороны сможет
загрузить заказами. В частности, и на производство опытных образцов боевых
машин, таких как "Бастион" и "Краб".
Сейчас 90% заказов завод получает из-за рубежа.
Для демонстрации иностранным покупателям своего ассортимента выпустили новый
боевой танк "Оплот".
"Бастион" — проект модернизации танка БМ
"Оплот", который должен избавиться от российских деталей и получить
более качественные составные части разных систем. Подробностей о каких-либо
других изменениях нет, проводится опытно-конструкторская работа. Первый образец
должен выйти в 2023 году.
"Краб" — опытно-конструкторская работа
по модернизации танков Т-64Б и Т-64БВ. Она направлена на установку более
мощного двигателя на 1200 л.с. и улучшение ряда характеристик. Планируется
также установка новых прицелов, которые позволят вести огонь в любое время
суток. Первый опытный образец должен быть в конце 2021 или начале 2022 года.
17.03.2021
Як вироблятиметься та просуватиметься танк
«Оплот».
Як
вказували профільні ЗМІ, Харківський завод імені Малишева отримав замовлення на
виготовлення одного танка «Оплот», який може взяти участь в параді до Дня
Незалежності.
Виявилося,
що фінансує цей проект ДК «Укрспецекспорт».
«Якщо
брати наш недавній контракт з ДП» Завод ім. Малишева «на виробництво танка
«Оплот», то це дійсно дуже важливий крок. Це інвестиція, яку ми робимо в першу
чергу в можливість просування цієї техніки на наші базові та нові ринки». – Зазначив в інтерв’ю Security Talks
генеральний директор «Укрспецекспорту» Вадим Ноздря. Керівник «Укрспецекспорту»
розповів наступне:
«Ми
дійсно відчуваємо попит. Ми готуємося до того, що найближчим часом нам доведеться
проводити випробування, проводити демонстрації, брати участь в якихось
змаганнях. Дуже необхідно, щоб у нас був хороший зразок цього танку. Не тільки
для демонстрації в Україні. Коли ми домовлялися про підходи до виробництва саме
цього зразка — він 51-й, — то ми продовжуємо вирішувати питання
імпортозаміщення і питання формування правильних підходів до виробничої
собівартості. Конкуренція на зовнішніх ринках полягає не тільки в технічному
аспекті — ми повинні мати свої переваги в вогневої дисципліни і в маневреності
— але, безумовно, і цінова конкуренція. Конкуренція дуже агресивна».
«Йшлося
про те, що певна кількість танків «Оплот» буде включено в державне оборонне
замовлення. Це не є частиною цього процесу, але ми в обов’язковому порядку
залучаємо військове представництво для того, щоб в разі необхідності ми могли
це забезпечити. «Укрспецекспорт» не тільки інвестував в цей танк, ми ще
забезпечуємо поставки імпортних комплектуючих — тих самих тепловізійних камер»,
— пояснює гендиректор Вадим Ноздря.
Як
вказують оглядачі «Апострофу», танк «Оплот» до сих пір має хороші експортні
перспективи. Як доказ — недавні відео з Таїланду. Там провели змагання між
«Оплот» і китайським VT-4. Причому, українська машина влучила в мішень, не
зменшуючи хід. А ось китайський танк перед пострілом був змушений знизити
швидкість. Хоча, наприклад, Пакистан в своєму тендері за 2018 рік віддав
перевагу саме китайському VT-4. Незважаючи на це, інтерес Пакистану до
українського озброєння нікуди не зник.
За
словами очільники держкомпанії, «Укрспецекспорт» — це приблизно 60% всього
нашого спеціального експорту, якщо брати державні компанії «Укроборонпрому».
«2020
рік був для нас успішним, незважаючи на всі карантинні обмеження і дуже
непросту ситуацію на зовнішніх ринках. «Укрспецекспорт» забезпечив виконання
фінансового плану. Ми навіть показали невелике зростання щодо показників 2019
року», — розповів Ніздря.
Крім
Азії, «Укрспецекспорт» працює і в країнах Африки. Там компанія має кілька
активних контрактів.
«Уже
сьогодні ми маємо чинні контракти, маємо тендерний процес. Як правило,
продукція підприємств українського військового промислового комплексу користується
попитом. Ми впевнено почуваємося в питаннях поставок запасних частин, ремонту
авіаційної техніки. Якщо брати співпрацю з Ефіопією, то у нас там дуже великий
проект, дуже відповідальний. Ми знаходимося десь всередині реалізації цього
великого контракту. Але наш успішний перформанс з цим контрактом, безумовно,
дасть нам можливість зробити висновок наступний «, — додав Ноздря.
09.01.2021
Танк, що
вбиває український експорт: як в Китаї з’явився VT-4.
Багато років
поспіль Китайська Народна Республіка розглядалася у сфері бронетехніки
переважно як виробник копій радянських конструкцій. Клони T-54 – танки Тип 59 і
Тип 69 – успішно змагалися з оригінальними виробами за експортні замовлення для
країн третього світу. Вочевидь, вони вигравали завдяки своїй низькій ціні.
З часом
китайська оборонна промисловість не лише здобувала досвід, а й отримувала за
кордоном нові технічні рішення і технології, які поступово освоювалися і
впроваджувалися у нових проєктах.
Так,
оригінальне озброєння замінили більш потужним – 105-мм гарматою з британським
корінням, а потім навіть копією радянської 125-мм гармати 2A46. Частина танків
отримала більш сучасні системи управління вогнем, нові системи зв’язку.
Танк Type-59
Китайська
бронетехніка. Перші дві машини – танки Тип 59
З часом
посилили й бронезахист. Під час поточних модернізацій також використали
рішення, розроблені у Китаї для чергових версій розвитку клонів радянських
танків. У результаті "китайський Т-54" все більше відрізнявся від
прототипа як з точки зору зовнішнього вигляду, так і бойового потенціалу.
Машини цього типоряду все ще залишаються на озброєнні.
Останніми
представниками цього ланцюжка є танки Tип-59G – Tип-59G(BD) Durdźoj, що стоять
на озброєнні Збройних сил Бангладеш, а також VT-3, які купила Танзанія.
Tип-59G(BD)
Durdźoj Збройних сил Бангладешу
У 80-х роках
було визнано, що акумуляція здобутого Китаєм технічного досвіду уможливлює
стрибок в еволюції бронетехніки. Тому частину технічних напрацювань на базі
Т-54 спрямували на розробку нових машин серії Тип 80/85/88.
Китайський
танк Тип-88
Танки Тип
88А
Ці
конструкції привнесли багато нового, найважливішим було впровадження нових
корпусів, а надалі також нових зварних башт з оригінальним китайським рішенням
модулів спеціальної броні.
Озброєння
частини танків цього сімейства становлять копії запозиченої з радянського Т-72
гладкоствольні 125-мм гармати з механізованим автоматом заряджання.
Еволюційний
розвиток цього напрямку триває, його останнім досягненням є танки Тип 96
(ZTZ-96), "робочі конячки" Народно-Визвольної Армії Китаю (НВАК), а
також VT-2, що пропонується на експорт.
Танк Тип 96
(ZTZ-96)
Своєю
чергою, створення танка WZ-123 стало революційною зміною. У певному сенсі, його
можна вважати танком Т-72 "по-китайськи". З радянським оригіналом цю
машину пов’язує зовнішній вид і озброєння.
Танк WZ-123
Втім, вона
отримала силовий агрегат, створений на основі "західних" рішень, адже
в Китаї визнали можливості конструкцій, започаткованих від радянського двигуна
В-2, такими, що вже досягли піку своїх можливостей.
Танк WZ-123
започаткував нову лінію розвитку. Представниками одного з напрямків є
найсучасніші основні бойові танки НВАК, а саме машини Тип 99 i Тип 99А
(ZTZ-99). З іншого боку цього еволюційного дерева знаходяться експортні
конструкції.
Китайські
танки
Спрощена
схема еволюції китайських середніх і основних бойових танків
Першою з них
був танк Тип 90-II, відомий також під маркетинговою назвою MBT-2000. Його
версія з силовим агрегатом українського виробництва була прийнята на озброєння
Збройних сил Пакистану під назвою Al Khalid і продукується локально.
Пакистанський
Al Khalid
На підставі
цього успішного проєкту Китайська Північна Група Промислових корпорацій
(NORINCO, China North Industries Corporation) розробила варіант VT-1. Він мав
становити найбільш просунуту частину китайської експортної пропозиції, свого
роду клас "преміум".
Крім VT-1,
NORINCO розробила також згадані вже VT-3 i VT-2, призначені для потреб менш
заможних або менш вимогливих клієнтів. На початку другої декади XXI століття
VT-1 i VT-1A (із вдосконаленою системою управління вогнем) було прийнято на
озброєння армій Бангладеш, Марокко і М’янми.
Український
"Оплот"
У 2009 році
китайський танк обрали також у Перу, де він обійшов польський PT-91P і
український "Оплот". Однак китайці не змогли використати цей успіх,
на заваді укладення контракту на 80-120 танків стала залежність від українських
виробників комплектуючих, передусім, двигуна і трансмісії. Випадок у Перу став
для NORINCO важливим уроком, з якого швидко зробили висновки.
MBT-3000
входить до гри
Робота над
наступником VT-1, або новим китайським експортним танком категорії
"преміум", розпочалася у 2009 році. Однією із головних вимог була
заміна силового агрегату закордонного виробництва на вітчизняний аналог.
Разом з цим,
йшлося про покращення управління вогнем і бронезахисту, по аналогії з машинами
Тип 99 і Тип 99A. Вперше новий танк було показано наприкінці 2011 року в одній
з програм китайського публічного телебачення.
Вже на
перший погляд він відрізнявся від попередніх похідних машини Тип 90. Башта
отримала додатковий захист з розподілом на секції та клиноподібною формою у
передній частині.
Машина
отримала багате електронне й оптоелектронне оснащення. Найбільших змін зазнала
тильна частина корпусу, у перебудованому моторному відділенні встановили новий
двигун і трансмісію.
Спочатку
танк вважався модернізацією VT-1/MBT-2000, але у червні 2012 року стало відоме
його фактичне означення – VT-4/MBT-3000. У вигляді моделі машина дебютувала на
міжнародній виставці озброєння Eurosatory у Парижі. Два роки по тому було
оприлюднено також існуючі прототипи.
Китайський
танк VT-4
Основний
бойовий танк VT-4 під час динамічного показу на виставці в Жухаї у 2016 р.
Перший з
них, у конфігурації, відомій з 2012 році, демонструвався на виставці China
International Aviation & Aerospace Exhibition 2014 у Жухаї. Другий брав
участь у динамічних заходах, де показав дуже добрі тяглові характеристики.
Машина
відрізнялася від першого прототипу, зокрема заміною 12,7-мм кулемета на башті
на дистанційно керований, розміщенням пускових димових гранат, а також
посиленим захистом бокових проєкцій передньої частини башти.
Танки
"Оплот-Т" на параді у Таїланді
Першим
користувачем цих танків став Таїланд. Щоправда, у 2011 році ця країна придбала
49 українських "Оплотів" (у версії "Оплот-Т"), але виробник
з Харкова не зміг вчасно виконати контракт. Бангкок, незадоволений темпом
виробництва танків, вирішив придбати танки ще й у Китаю.
У 2017 році
Королівські Тайські Сухопутні Війська отримали першу партію з 28 машин VT-4,
сплативши за них еквівалент 153 млн USD (що дає ціну за одну машину нижче 5,5
млн USD). На початку 2019 року до них долучилися чергові 11 машин, придбаних за
62 млн USD. Повідомлялося про можливість придбання чергових 14 танків.
Прототип
MBT-3000/VT-4 вже з дистанційно керованим 12,7-мм кулеметом на башті
Другий
користувач VT-4 залишався невідомим до початку квітня 2020 року. Саме тоді з
Китаю до Нігерії прибув вантаж військового майна й озброєння, у т.ч. щонайменше
4 танки. Це мала бути лише перша партія замовлення.
Закупівля
VT-4 Нігерією виявилася великою несподіванкою. І хоча наприкінці минулого року
там повідомлялося про бажання придбати ОВТ, однак як ймовірного постачальника
тоді називали Росію.
Нігерійський
танк VT-4
Невдовзі
після прем’єри новим танком зацікавилися також представники Пакистану. У 1990
році Ісламабад підписав з Пекіном угоди щодо осучаснення пакистанських
бронетанкових сил і розбудови оборонної промисловості.
Вперше VT-4
узяв участь у випробуваннях у Пакистані у 2015 році, коли на пустинному
полігоні Бахавалпур він змагався з "Оплотом-М".
На підставі
цих угод Пакистан модернізував свої танки Tип-59 (до стандарту Al Zarrar),
прийняв на озброєння машини Tип-69-IIMP, Tип-85-IIAP і, нарешті, розпочав
ліцензійний випуск танків Al Chalid. У 2015 році в Пакистані ініціювали
програму створення нового основного бойового танка Al Hajder.
З огляду на
зазначене, Пакистан перетворився на природню ціль для маркетингових заходів
NORINCO з її танком VT-4. У тому ж 2015 році китайський танк брав участь у
тестах, що пройшли на пустельному полігоні Бахавалпур, де VT-4 мірявся силами з
танком "Оплот-М".
Це було
перше змагання між китайською й українською машинами й, за неофіційними даними,
на ньому краще продемонстрував себе саме "Оплот". Та через війну на
сході України Київ не був у стані використати цю ситуацію.
Іншим
кандидатом у програмі Al Hajder мав бути турецький танк Altay. Однак плани
Анкари у 2007 році зіпсувало рішення ФРН про припинення експорту силових
агрегатів MTU.
Невдовзі в
Ісламабаді повернулися до теми закупу китайських танків, тим більше на фоні
чуток про плани поповнення бронетанкових сил Індії на кількасот танків Т-90С.
Тому, коли на початку 2018 року з’явилися фото з випробувань VT-4 у Пакистані,
у ЗМІ заговорили про близькість вибору на користь китайської машини.
VT-4
Пакистан
Однак
перемовини затягнулися. І лише у квітні 2020 року разом із фото знов
виготовлених танків Пакистан назвали в якості їхнього майбутнього користувача.
За деякими повідомленнями, йшлося про закуп 100 машин. Інші джерела подають цифру
у 176 танків за 860 млн USD (тобто 4,8 млн USD за одну машину), з можливістю
розширення контракту на чергові 124 машини.
Автор: Павел
Пшеждзецкі, Wojsko i Technika
Переклад з
польської: Володимир Заблоцький
Це – перша
частина матеріалу, який буде опублікований у №1 журналу Defense Express за 2021
рік.
https://defence-ua.com/weapon_and_tech/tank_scho_vbivaje_ukrajinskij_eksport_jak_v_kitaji_zjavivsja_vt_4-2531.html
20.12.2020
Проблемний «Оплот»
Але від нового танка Міноборони відмовлятися не хоче.
Шифр «Бастіон» – це робота над імпортозаміщенням складових для «Оплота». Він на
озброєнні з 2009 року, але у військах його немає. Виробництво танка багато в
чому зав’язане на Росію і від цієї залежності намагаються позбутися.
В танку «Оплот» намагаються обійтися без складових із
Росії
«Є певний перелік комплектуючих у вигляді вузлів
електрообладнання, складових частин блоків і систем, які у відсотковому
співвідношенні, у порівнянні з усіма комплектуючими, займають невеликий
відсоток, але виконують певну функцію», – каже Андрій Богач.
У відповідь на запит Донбас.Реалії про імпортозаміщення танку «Оплот» Генштаб назвав такі невирішені
проблеми:
1) Відстріл зразків
броні (запланований на
січень 2021 року)
2) Стендові
випробування двигуна 6ТД-2 (відпрацював 250 годин із 300 годин)
3) Приціл 1Г46М (проходить
заводські випробування)
4) Необхідність
кооперації понад 25 державних і приватних підприємств.
5) Потреба
створити національну програму для виробництва «Оплоту».
У нас бюджет в державі верстають на рік. Були спроби
верстати на 3 роки. Зараз про це зовсім не говорять
Микола Саламаха
«Все це впирається в законодавство, в фінансування. Тому
що у нас бюджет в державі верстають на рік. Були спроби верстати на 3 роки.
Зараз про це зовсім не говорять, тому що навіть той бюджет, який приймається, –
не виконується. І з таким підходом не буде ніколи виконуватися», – каже Микола
Саламаха.
Танком «Оплот» хочуть озброювати найбільш боєздатні
підрозділи, адже він дорогий. Якщо у 2017 році його ціна була 120 мільйонів
гривень, то на кінець 2020-го — вже 150 мільйонів, а танк ще навіть не
збудували.
За даними Генштабу, танкова бригада з цих бронемашин
коштуватиме 15 мільярдів гривень – до прикладу, увесь бюджет на озброєння на
2021 рік складає трохи менше ніж 23 мільярди гривень.
https://www.radiosvoboda.org/a/novi-tanky-dlia-zsu/31007849.html
12.12.2020
Без наступу не буде перемоги Е. Сирський
(выдержки
с интервью Е. Сирським)
Мы также сейчас сосредоточили внимание на проведении второй исследовательско-конструкторской работы, которая касается создания программно-аппаратного комплекса АСУ оперативно-тактического звена управления – АСУ "Колокол".
Также продолжается
переоснащение вооружения и военной техники Сухопутных войск современными
средствами связи производства компаний Harris (УКВ радиостанции RF-7850, КХ
радиостанции RF-7800, аппаратура внутренней связи и коммутации RF-78001),
Aselsan (УКВ радиостанции VRC-9661, аппаратура внутренней связи и коммутации
ICS-6680), Эверест Лимитед
(телекоммуникационные комплекты ТК-1,ТК-2,ТК-3,ТК-4), Motorola (радиостанции
DM4600, DР4400, DР4800, Лыбидь К2РБ и ретрансляторы Лыбидь К2РТД),
Датагруп (терминалы спутниковой связи КА диапазона), Телекард-прибор
(аппаратура внутренней связи и коммутации АВЗК-У).
Мы ожидаем,
что полное переоснащение даст нам
возможность построить телекоммуникационную сеть связи, которая обеспечит
функционирование наших перспективных автоматизированных системы тактического и
оперативно-тактического звеньев управления.
- Достаточно ли, по
вашему мнению, пока потенциала отечественных производителей для того, чтобы
самостоятельно создать такую систему, как, например, АСУ тактического звена?
- Я считаю, что необходимо использовать и все возможности
наших предприятий, которые занимаются созданием этих систем, и опыт, а также
помощь со стороны наших иностранных партнеров.
В пользу обращения
за помощью к нашим партнерам аргументов хватает. Это слишком трудная задача, и
опыт наших партнеров показывает, что они прошли достаточно сложный и долгий
путь, а у нас просто нет для этого времени. Нам необходима эта система, нам
необходимо автоматизировать все Сухопутные войска и боевые части – в первую
очередь. Кто принимает быстрые решения, кто способен быстрее реагировать на
изменения обстановки в ходе боя – тот достигает Победы.
Следует отметить, что на достигнутом мы не останавливаемся, на данный момент открыт и проводится ряд опытно-конструкторских работ по разработке новых образцов вооружения и военной техники, которые отвечают условиям современного боя.
Хочу подчеркнуть,
что и в процессе перевооружения Сухопутных войск в приоритете именно новейшие
образцы отечественного производства.
https://diana-mihailova.livejournal.com/5836339.html
06.12.2020
Нам нужно пять дивизионов "Нептун", чтобы защищать побережье, и
не нужен москитный флот камікадзе.
(Выдержки из інтерв’ю начальника генштаба ВС Украины Руслана Хомчака)
- Кстати, какие нам нужны танки, и может ли украинская промышленность
удовлетворить эту потребность?
- Нам уже столько времени говорят, что промышленность хочет дать нам танк
"Оплот". Давайте, мы готовы взять "Оплоты", но их же нет. А
поэтому сегодня мы пришли к тому, что мы
ремонтируем Т-64 с элементами модернизации. У этих танков классная броня.
Мы меняем уже сегодня силовые агрегаты
на более мощные. Там нужны новые
приборы наблюдения, новая связь, новая система защиты, в том числе и сверху. И тогда этот танк будет
актуален еще не одно десятилетие.
https://diana-mihailova.livejournal.com/5815963.html
https://apostrophe.ua/article/politics/2020-11-25/dana-ili-bogdana-general-homchak-rasskazal-kakaya-sau-nujna-armii-i-skolko-rossiyan-voyuyut-na-donbasse/36444
https://apostrophe.ua/news/society/2020-09-02/ukraina-postavit-raketnyiy-kompleks-neptun-na-boevoe-dejurstvo-nazvan-srok/208253
27.11.2020
ВСУ будут
использовать танки Т-64 еще 25 лет, а Су-25, Су-27 и МиГ-29 - до 2035 года
(выдержка
с интервью заместителя министра обороны, курирующего направление вооружения,
Александра Миронюка в интервью Defense Express)
Вооруженные силы
Украины настаивают
на том, что также необходим [танк] "Оплот".
Министерство обороны это решение поддерживает и сейчас проводится опытно-конструкторская работа "Бастион".
В рамках которой идет импортозамещение этой машины. Опытный образец надеемся получить в 2023 году.
30.09.2020
Гендиректор «Заводу імені Малишева» Василь
Крилас: «Планом на 2020 рік передбачено реалізувати продукції майже на 2 мільярди».
Чи планує завод Малишева випуск основного виробу — БМ «Оплот»?
Ми готові виготовляти бойові
машини «Оплот», у тому числі і для Збройних Сил України. В свою чергу, Міністерство оборони України готове
замовляти «Оплоти», але за умов
повного імпортозаміщення. Річ у тому, що у складі цих бойових машин
знаходяться ряд приладів, деталей і матеріалів, що виробляються в Росії. Зараз проводяться дослідно-конструкторські
роботи з імпортозаміщення, разом з ДП «ХКБМ» та іншими співвиконавцями.
А які ще виробничі напрямки
потребують негайного переоснащення?
Наш основний напрямок – це
виробництво і модернізація бронетехніки. Завдання
сьогодення для нас – забезпечення якісної підготовки виробництва танку «Оплот».
Також потребує негайної модернізації наше ливарне виробництво, яке забезпечує
заготовки для виробництва як
спеціальної, так і цивільної продукції. Вкрай важливим для нашої подальшої
ефективної роботи є комплекс обладнання для
термічного оброблення листових деталей із броньованої сталі. В перспективі нам потрібні технологія і
обладнання для зміцнення ствола гармати. Впровадження сучасних технологій і
новітнього обладнання — це наше майбутнє.
Удосконалення технології і модернізація обладнання підвищать якість продукції та значно
збільшать кількість деталей, вузлів, агрегатів, які вироблятимуться за коротший
час.
23.09.2020
Пакистан впервые продемонстрировал китайские танки VT4
22 сентября
2020 года командованию сухопутных войск Пакистана во главе с начальником штаба
сухопутных войск генералом Камаром Джаведом Баджвой были продемонстрированы
китайские танки VT4 производства корпорации Norinco.
Ранее в этом
блоге сообщалось о том, что в середине апреля 2020 года на китайском танковом
заводе Inner Mongolia First Machinery Group, более известного как завод № 617,
входящего в состав объединения China North Industries Group Corporation (CNGC,
выступает по брендом NORINCO Group) и находящегося в Баотоу в провинции
Внутренняя Монголия, состоялась церемония отгрузки первой, после пандемии
коронавируса в Китае, партии основных боевых танков VT-4, оснащенных броней ERA
(Вариант FY-IV) для иностранного заказчика.
Китайские
СМИ сообщали о том,что иностранным заказчиком выступает Пакистан.
Напомню, с
2015 года в Пакистане сравнительные испытания проходили китайский танк MBT3000
(VT4) и украинский БМ «Оплот», которые были представлены в тендере на закупку
новых основных танков для пакистанской армии.
Пакистанские
СМИ сообщали о том, что Исламабад подписал с китайской корпорацией Norinco
контракт на поставку 176 основных боевых танков VT-4, оснащенных броней ERA
(Вариант FY-IV) и твердым опционом еще на 124 машины. Стоимость контракта на
первую партию из 176 танков составила 860 миллионов долларов США.
Для
Пакистана танк VT4 был модернизирован. Помимо оснащения броней ERA (вариант
FY-IV), на нем установлен китайский дизельный двигатель водяного охлаждения с
электронной системой управления мощностью 1300 л.с., чья максимальная мощность
может достигать 1500 л.с. Выпуск китайско-пакистанских танков второго поколения
MBT-2000/«Al-Khalid» будет продолжен наряду с поставками новейших основных
боевых танков VT4.
Также
китайская военно-промышленная корпорация Norinco подписала контракт на поставку
пакистанской армии 236 155-мм колесных САУ SH-15 (PLC-181). Утверждается, что
контракт стоимостью 512 млн. долларов США был подписан 27 июня 2019 года.
Соглашение включает в себя пакет технической поддержки, запасных частей,
боеприпасов, наземного оборудования и обучения.
http://gurkhan.blogspot.com/2020/09/vt4.html
Вот кусок недавнего диалога между представителями двух структур. «Когда именно будут новые танки «Оплот»? Ну, наверное, не раньше «Краба». А «Краб» когда? Ну, где-то не раньше 2022-го...»
ОКР «Краб», чтобы было понятно, это проект модернизации основного украинского танка Т-64 с учетом опыта боевых действий в 2014-2015 годах. С лучшей маневренностью, защищенностью и способностью воевать ночью. Но семь лет до первого модернизированного образца? «Афигеть», если выражаться полулитературным языком! Если такой временной лаг, то давайте сразу к импортному списку желаний добавим и «Абрамсы»?
Источник: Дэфенс Экспресс.
11.06.2019
11.06.2019
27.04.2019
Про
пушки, про стволы, про боеприпасы, Т-84 и многое другое.
Из
газеты «Народная Армия»№ за 20 сентября. Ряд любопытных для меня моментов
выделил.
«Эксплуатируя
технику, военный не должен думать о гарантийных обязательствах, если она выйдет
из строя. Он должен быть уверен в
машине, чувствовать себя защищенным »
О
перспективах развития и модернизации отечественной бронетехники, переход на
стандарты НАТО и существующие проблемы рассказывает начальник Центрального
бронетанкового управления Вооруженных Сил Украины генерал-майор Юрий Мельник
- На параде по случаю 27-й годовщины независимости Украины движение механизированной колонны открыл танк "Ятаган". Это намек на новый курс?
- Танк «Ятаган» разработан с пушкой под натовский боеприпас - унитарный выстрел калибра 120 мм с автоматом заряжания, со сварными-катаной башней. Сейчас он находится в одной из воинских частей, происходит исследование о возможности его применения. Дело в том, что рассматривают ситуацию, в которой мы переходим на стандарты НАТО, не только по системам управления. Руководство государства приняло политическое решение о вступлении в НАТО, поэтому применение наших подразделений в совместных операциях может возникнуть в любое время, а значит, должно быть взаимодействие с подразделениями НАТО в использовании совместимых боеприпасов. Поэтому и было принято решение о танка "Ятаган" - всесторонне исследовать его на вероятные поломки в процессе эксплуатации и иметь направление дальнейших действий.
Если взять в качестве примера польский опыт: когда они готовили своих танкистов к совместным действиям с НАТО, то они пошли путем закупки танков «Леопард». Мы уже имеем разработку, которая соответствует требованиям НАТО, и она имеет право на жизнь. Автомат заряжания изготовили украинские производители.
- Это, безусловно, хорошо. А что сегодня с пушками?
- Выполнен ряд работ, и как результат существует конкуренция между двумя производителями танковых пушек. Они могут изготовить стволы и 120, и 125 мм на современном оборудовании. Испытания завершены, пушки поставляют в рамках ремонта танков. Кстати, что бы там рассказывали российские СМИ об отсутствии у нас мощностей для производства пушек, это неправда. Пушка одного из украинских производителей уже вдвое превысила показатели по живучести ствола пушки российского производства.
-
Что ждать танк Т-84?
-
Напомню, что рота Т-84 участвовала в военном параде еще в 2003 году. Затем эти машины, откровенно говоря, кочевали
по всей Украине, и прошли они по 300-350 км, то есть их практически не
эксплуатировали, поэтому выяснить, в чем могут возникнуть проблемы, не
могли. В течение эксплуатации этих машин
в 14-й бригаде обнаружили ряд нехарактерных неисправностей, требующих
устранения.
Теперь
эти машины передано в 169-й учебный центр «Десна» для продолжения цикла
эксплуатации, где из них выжмут все, что возможно. Главное конечный результат, а именно -
исправна, надежная машина, которая обеспечит все требования наших танкистов.
Эта
машина имеет потенциал, и она имеет право на жизнь во время переходного периода
между Т-64 и «Оплот». Машина очень
надежная, простая в эксплуатации, и, что важно, украинского производства. Ее осваивает экипаж очень быстро, она имеет
запас мощности двигателя 1200 л. с., На нее установлен тепловизионный прицел
наших производителей, средства связи, навигации. В целом она не требует больших усилий для
адаптации к современным требованиям, как, скажем, Т-64.
- Если можно, то расскажите подробнее о судьбе танка Т-64БВ.
- Т-64БВ - наш основной танк, им обеспечено войска, танковые бригады. Я уже неоднократно отмечал, что бытовало мнение еще лет десять назад, что «Булат» - последняя модернизация, и все. Но, как показала практика применения этих машин, она еще достаточно большой потенциал модернизации. Сегодня в Харьковском конструкторском бюро по машиностроению им. Морозова осуществляют опытно-конструкторские разработки, и в следующем году мы будем иметь машину, которая по своим боевым свойствам превышать свойства танка «Булат» и по защищенности, и по подвижности. Работы происходят комплексным методом - по подвижности, совершенствование моторно-трансмиссионного отделения, систем связи, навигации, системы управления вооружением. Главная задача модернизации - изготовить за незначительные средства и короткое время надежный образец.
Также
происходят опытно-конструкторские разработки, касающиеся импортозамещения
составляющих танка «Оплот». Надеюсь, что в следующем году эту работу тоже будет
завершено.
С
завода им. Малышева должны поступать
новые, качественные, надежные машины.
- Вы неоднократно поднимали тему подвижности боевых машин. Какая сейчас ситуация с двигателями?
- Предыдущие работы по капитальному ремонту двигателей 5ТДФ завершено, мы имеем определенный запас этих двигателей. Капитальный ремонт происходил не без сложностей, потому что существовал целый ряд так называемых критических составляющих этого двигателя, не производили в Украине. Осуществляли определенную работу, в частности исследовательскую, по замене этих составляющих. Напомню, что почти все производство бронетанковой техники в Украине проходило в тесной кооперации с Российской Федерацией.
- Какая теперь ситуация с ремонтом боевых машин не на заводах, а в полевых условиях?
- За четыре с половиной года войны работа ремонтников вышла, так сказать, на плановый режим. Это уже повседневная деятельность. Ремонт освоено, он происходит в течение определенного времени. Ремонтные подразделения получили способностей, научили людей, - словом, работа идет. Вопрос об укомплектовании соответствующим оснащением и техникой - на завершающем этапе. Уже начали поступать в войска танкоремонтные мастерской, передвижные зарядные аккумуляторные станции, которые прошли модернизацию в Виннице на одном из предприятий концерна «Укроборонпром». Также завершены испытания и допущены к эксплуатации БРЭМ львовского производства. Совершенствование мастерства ремонтников - это задача командиров ремонтных подразделений и они над этим постоянно работают.
-
Если можно, то скажите несколько слов о легкой бронетехнику.
-
Мы насущную необходимость в БМП для комплектования подразделений, потребность в
комплектовании резервных подразделений.
На сегодня альтернативы БМП, к сожалению, нет. Есть определенные предложения, и эти машины
надо закупать, потому что, как я уже неоднократно подчеркивал, лучше, когда в
районе боевых действий военнослужащий эксплуатирует БМП-1, чем школьный
автобус. Что же касается колесной
техники, такой, как БТР-3 и БТР-4Е, то, к сожалению, наши предприятия не могут
обеспечить потребности Вооруженных Сил Украины в тех объемах, в которых мы
требуем. Прежде всего надо работать над
качеством этой продукции, а именно качество должно стоять на первом месте. Эксплуатируя технику, военнослужащий не
должен думать о гарантийных обязательствах, если она выйдет из строя. Он должен быть уверен в машине, чувствовать
себя защищенным. Я думаю, что
руководство ГК «Укроборонпром» должен делать акцент именно на качестве техники.
Государство
предоставило деньги, контракты есть, работа происходит.
Центральное бронетанковое управление занимается ремонтом машин, чтобы улучшить их характеристики. Например, постоянно происходит совершенствование БРДМ, обеспечиваем этой техникой войска к моменту перевооружение. Это переходный период, а затем эти машины будут выведены из штата, поставлено на соответствующие виды хранения для формирования резерва, войска будет перевооружено теми образцами, производство которых освоили наши государственные предприятия.
Например, уже завершено опытную эксплуатацию тактической боевой колесной машины «Дозор». Эти машины прошли в одной из бригад в среднем по 15-20 тыс. Км, характерные поломки, на которые уже обращено внимание конструкторов, надо доработать две-три номенклатуры, и будет уже совершенная машина. Собственно, именно для того и существует опытная эксплуатация.
Беседовал Александр ШУЛЬМАН, «Народная армия»
https://stailker.dreamwidth.org/358027.html
01.04.2018
Как сообщает
польское издание «Gazeta Wyborcza» по информации известного военно-технического
форума «Pakistan Defence», Украина и Пакистан подписали контракт на закупку 294
танков БМ «Оплот» и 12 БРЭМ-84 «Атлет». Боевые машины будут изготовлены
харьковским ГП «Завод им. Малышева» в 2018-2021 гг.
В 1996 году
Пакистан заключил контракт с Украиной на поставку 320 танков Т-80УД на сумму
750 млн долл. В феврале 2017 года стороны подписали меморандум, в соответствии
с которым Украина должна была поставить к ним пробную партию танковых прицелов
и провести капитальный ремонт.
Напомним,
что контракт № USE-18.2-356-D/K-11 стоимостью более 240 млн долл был подписан
ГК "Укрспецэкспорт" 1 сентября 2011 года и предусматривал поставку
армии Таиланда 49 новых танков БМ "Оплот-Т" и двух бронированных
ремонтно-эвакуационных машин БРЭМ-84 "Атлет" на их базе, со сроком
исполнения контракта к концу 2014 года. Таиланд выступил фактически стартовым
заказчиком на танки БМ "Оплот" разработки ГП "Харьковское
конструкторское бюро по машиностроению имени А. А. Морозова",
представляющие собой дальнейшее развитие семейства танков Т-80У/УД. В
соответствии с договором комиссии от 7 декабря 2011 года, сумма вознаграждения,
причитающаяся изготовителю танков - харьковскому ГП «Завод имени В.А. Малышева»
за выполнение контракта, составила 156 млн долл.
БМ Оплот
испытания в Пакистане в 2015, также присутствует китайский VT-4.
https://andrei-bt.livejournal.com/745854.html
28.10.2017
Проблема
постачання танків «Оплот» на озброєння ЗСУ полягає у відсутності ПЕВНИХ
компонентів — експерт.
Проблема
постачання танків «Оплот» на озброєння Збройних сил України полягає у
відсутності національного виробництва певних компонентів цієї бойової машини.
Про це
заявив під час прес-конференції у ІА «Главком» «Нові українські оборонні
розробки: погляд з Україні та ззовні» 26 жовтня директор
інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
Фахівець
розповів, що танк «Оплот» був прийнятий на озброєння у 2009 році, нині він
експортується до Тайланду, і раніше Міністерство оборони заявляло, що на
озброєння Збройних сил України цей танк поступить цього року. Эксперт додав, що
під час виставки «Зброя та безпека» міністр оборони Степан Полторак оголосив,
що наразі відбувається процес підписання необхідних документів для забезпечення
виробництва танку.
За словами
С.Згурця, проблема виробництва полягає в тому, що деякі частини танку
вироблялися в Російські Федерації, а для їх заміщення компонентами
національного виробництва необхідно створити близько 10 нових підприємств.
С. Згурець
впевнений, що це виробництво має бути абсолютно легальним та легітимним. «При
будуванні танку для Тайланду ми можемо використовувати закордонні комплектуючі,
які наша прийомка ігнорує, а коли ми робимо його на держзамовлення, військова
прийомка несе відповідальність за кожний гвинтик і хоче мати документи, що
будуть підтверджувати якість кожної деталі», вказав він, зазначивши, що для
виконання цієї роботи необхідна тісна співпраця ХКБМ імені Морозова та заводу
імені Малишева.
Перші 10
танків будуть мати експериментальний характер, на них буде відпрацьовуватися
поступова заміна всіх необхідних комплектуючих, – підсумував експерт.
«Одинадцятий
танк цієї серії, як очікують у військовому міністерстві, повинен стати
досконалим зразком для подальшого виробництва. За підсумками експертів новий
танк буде готовий не раніше 2019 року, але це відбудеться швидше, ніж на полі
бою з’явиться славнозвісна «Армата», — переконаний С.Згурець.
04.05.2017
...Ранее у
меня не было возможности опубликовать это интервью с Яковом Мормило, хотя
датировано оно в моем архиве аж октябрем прошлого года (октябрь 2016). Тогда
Яков Мормило еще был директором ГП «Харьковское конструкторское бюро по
машиностроению имени А.А.Морозова» (ХКБМ).Думаю, специалистам и интересующимся
в формате своеобразной ретроспективы будет достаточно интересно почитать о
ситуации с усовершенствованием БТР-3 и БТР-4, доработкой ББМ «Дозор-Б»,
модернизацией танка Т-64 и других проектах. И оценить, что сделано к дню
сегодняшнему, а что - нет.
- Да,
потребность есть. При этом что касается ее внешнего вида и компоновки, то у нас
уже есть определенные наработки. В качестве базы для ее создания мы
рассматриваем два варианта, а именно:
танки «Оплот» и Т-64.
- Кстати, как сегодня идет процесс модернизации танка
Т-64?
- По опыту
использования танка в боевых действиях на востоке страны, у военных больше
всего было замечаний было по оптике, защите и взаимозаменяемости с Т-84. Над
этим и работаем. Что касается двигателя, то по нему замечаний было наименьше.
При этом мы сегодня также работаем над увеличением его мощности на 100 л.с.
Кстати, сейчас этот модернизированный двигатель проходит испытания. Здесь также
важно отметить, что за последние годы вся бронетанковая техника в Украине
получила практически замкнутый цикл производства. Мы постоянно проводим замену
импортных комплектующих на отечественные. Например, тот же БТР-4 весь, кроме
двигателя с коробкой передач, изготавливается в Украине.
https://www.facebook.com/szgurets/posts/1180906678703822
19.10.2015
stailker:
(Махно)
Українські танкісти отримають наступного року для використання в зоні АТО машини «Оплот», які наразі йдуть на експорт. Водночас танки оснастять натовськими системами керування вогнем. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповів начальник бронетанкового управління Збройних сил України Юрій Мельник. Нещодавно він отримав нове звання – генерал-майора. А ще полковником Юрій Мельник брав участь у битві під Іловайськом і керував виведенням українських військ. Генерал Мельник розповів, як здійснюють переозброєння бронетанкових сил української армії і чому взяли на озброєння танк Т-72, який почали випускати у колишньому СРСР понад 40 років тому.
Танки Т-72
вже стояли на озброєнні Збройних сил України в 90-і роки. У зв’язку із
мобілізацією в нас з’явилося багато екіпажів, які проходили службу виключно на
таких танках. Крім того, Т-72 не потребують значних фінансових затрат на їх
ремонт. Тому було прийнято рішення про відновлення і доукомплектування ними
військових частин. Це було зроблено в найкоротші терміни, Львівський завод нам
подав 62 машини, заходи по відновленню яких ще тривають. До кінця року армія
отримає ще певну кількість цих танків.
Є
домовленість державного концерну «Укроборонпром» із польськими партнерами, які
допоможуть поліпшити приціл, встановити оптичні прилади, взагалі модернізувати
систему керування вогнем. Екіпажі зможуть бачити далі й стріляти влучніше, що
головне для наших танкістів.
Президент
України поставив завдання «Укроборонпрому» розвивати українські підприємства і
виробляти продукцію в нашій країні. Польська сторона, в принципі, була згідна
виготовляти продукцію в Україні, оснащувати наші машини із допомогою наших же
державних підприємств. Оптичні прилади машин будуть значно покращені, це
стосується і танків, і БМП. В нас є українські розробки, але вони знаходяться в
стадії вдосконалення, а нам потрібно вже мати техніку із певними
характеристиками. Отже, польські технології будуть впроваджені в Україні.
Харківська
модифікація Т-64, який ми використовуємо, переважає Т-72 за комплексом
озброєння, але Т-72 простіший в запуску в зимових умовах. Також військові
заводи зараз ремонтують танки Т-80, а харківську машину Т-84 «Оплот» ми будемо
закуповувати в наступному році.
– А раніше
не закуповували «Оплоти» через недостатнє фінансування?
– Танк
«Оплот» був прийнятий на озброєння в 2010 році і також експортується в деякі
країни світу. Наразі Харківський завод отримує гроші на розвиток його
виробництва. Освоїти даний зразок в Україні буде досить складно. Треба навчити
його експлуатації особовий склад, потім включити в склад навчальних
підрозділів, а лише потім, після набуття спроможності особового складу, вводити
«Оплот» в підрозділи Збройних сил.
– В Україні також є танк «Булат». Де він використовується?
– Це
модернізація танка Т-64. Він стоїть на озброєнні в одній з танкових бригад і
досить добре зарекомендував себе під час проведення АТО. «Булат» брав участь у
дуелях із російськими танками й перемагав у них. На жаль, в нього досить
складний процес поточного ремонту – захист танку надійний, але його відновлення
потребує досить багато часу.
Тому основні
наші зусилля ми покладаємо на модернізацію танку Т-64БВ, яку розпочнемо в
наступному році. Оптичні прилади й озброєння поставимо з танку «Булат», також
поставимо двигун більшої потужності – це дасть можливість нашій машині краще
маневрувати й влучніше стріляти. Отже, наш модернізований Т-64 зможе ще краще
перемагати російські машини.
– Коли
чекати на оснащення армії новими бронетранспортерами українського виробництва?
– Звісно,
можна набрати техніку, наприклад БТР-3, в тому вигляді, як він є зараз, і
витратити великі державні гроші. Але для Збройних сил України головне – це
надійність, а існуючій зразок не задовольняє наших потреб. Зараз завершуються
заводські випробування нового зразка цього бронетранспортера, наступного тижня
перейдемо до міжвідомчих випробувань. Той варіант, який київський державний
завод зробить для нас, буде дійсно надійною машиною. І буде прийнятий в
найкоротші часи.
– Як
оснащують танки комплексами активного захисту?
– Є певні
українські розробки, але виникають деякі проблеми із окремими деталями. У
виготовленні цих систем були задіяні підприємства з Донецька. Але все одно наші
розробки будуть впроваджені, і починаючи з наступного року захист техніки буде
покращений. Будемо змінювати системи динамічного захисту. Зокрема замість
системи 4С20 візьмемо на озброєння систему ХСХЧВ, чиї характеристики значно
кращі. Будемо впроваджувати й системи активного захисту.
– Які Ви
можете назвати успішні операції саме танкових військ? Усі знають, наприклад,
про Донецький аеропорт чи операції десантників, але про танкістів говорять
мало.
– Про
танкістів говорять багато. Навіть десантники святкують день танкіста не тому,
що їм ввели в штат танки, а тому, що за надійною бронею воювати краще.
Танкістам велика шана, на жаль, досить багато з них загинуло в боях. Але наші
танки й екіпажі довели, що є одними з перших в світі, а харківські танки
найкращі. Баталії і дуелі завжди були, практично на усіх ділянках фронту,
особливо в 2014 році й на початку 2015 року. Це стосується, наприклад, 1-ї і
17-ї танкових бригад. Остання розпочинала війну ще в Ізюмі і підтримувала
рейдові дії високомобільних десантних військ. Щодо 1-ї бригади можна згадати і
Луганський напрямок, зокрема біля Луганського аеропорту, і Горлівський
напрямок.
Танки
застосувались і в районі Донецького аеропорту – в селищах Спартак, Водяне,
Піски. Були танки і в Дебальцевому, і в Амвросіївці, і в Степанівці. Лише за
допомогою танків взяли колись Савур-Могилу.
– Як Ви
оцінюєте введення танкових підрозділів до окремих батальйонів Збройних сил?
– Є окремі
штурмові батальйони, зокрема 46-й і 24-й «Айдар», до складу яких за рішенням
начальника генерального штабу, головнокомандуючого Збройними силами України
ввели танкові роти. Також танкові роти були введені в окремі мотопіхотні
бригади для підтримки підрозділів. Батальйон повинен виконувати будь яку
поставлену задачу і введення танків дає більші можливості для цього.
– Під час
активної фази АТО ми часто чули про захоплені зразки російської техніки,
зокрема танки. Як вони відрізняються, якщо не за серійними номерами?
– По-перше,
техніка дійсно перевіряється за серійними номерами. По-друге, зразки озброєння,
які зайшли на територію України з Росії, більш новітні на даний час. Треба ж
пам’ятати, що Росія готувалася до війни більше 10 років. Вони виділяли з
державного бюджету на армію дуже великі кошти. Незважаючи на це я наголошую, що
наші зразки бронетанкового озброєння найкращі – всі витоки танкобудування,
починаючи з Т-34, йшли з Харкова.
Хоча нібито
ми стоїмо на одній радянській «лінійці», наша техніка значно відрізняється від
російської. Росія завозила, наприклад, модернізовані Т-72 із покращеними
оптичними приладами. Також завозила бронетранспортери, які в Україні не
використовуються, наприклад БТР-82, і навіть комплекси «Буратіно», яких в
Україні взагалі немає. Тому коли говорять, що бойовики використовують
українську бойову техніку, це неправильно. В нас не було в Луганській і
Донецькій областях механізованих чи танкових бригад.
– Вже давно
говорять про необхідність отримання чи закупівлі західної протитанкової зброї.
З іншого боку, в Україні виробляються свої зразки протитанкової зброї, які не
гірше за аналоги, констатують фахівці. Як вважаєте, що обрати?
– Я вважаю,
що в Україні дійсно є розробки, які можуть за своїми характеристиками
переважати аналоги західних країн, зокрема ПТУР «Стугна», яка й зараз
застосовується в антитерористичній операції. Але це поки дослідницькі зразки.
Тому якщо є можливість закупити іноземну зброю, тим більш такі, як Javelin,
треба це робити. Це дасть можливість розвиватися і нашим підприємствам.
Звісно на
жаль, але Україна має можливість використовувати та перевіряти свою зброю в
бойових діях. Ми можемо перевірити її надійність, ефективність і покращити її
характеристики. Ми будемо однією з країн світу, яка буде не лише експортувати
зброю, а й покращувати забезпечення нашого власного війська.
11.09.2015
Приключения
"Оплота" в Пакистане
12.07.2015
Пакистан
предпочел украинский БМ "Оплот-М"
Пакистан
предпочел «Оплот-М» Китайскому МБТ-3000.
Недавно на
территории Пакистана производились испытания танка «Оплот-М», который по
оценкам пакистанских специалистов превзошел китайского оппонента, последнюю
новинку корпорации Norinco танк МБТ-3000.
По требованию пакистанской стороны танк «Оплот» получит ряд усовершенствований, в частности будет установлен автономный комплекс наведения дистанционно-управляемой пулеметной установкой. Кром е того будет налажено производство Пакистане ряда комплектующих танка.
Кроме этого
возможна модернизация уже поставленных танков Т-80УД, в частности в вопросе
усиления бронезащиты с установкой ДЗ «Дуплет», с испытаниями которой
пакистанские специалисты ознакомились ранее.
https://green-stone13.livejournal.com/527922.html
1983
Т-80УД
к установке ГТД-1000 («изделие
37») мощностью 1200 л.с. имел сложную систему регулировки, доработать которую
так и не удалось (все резервы КБ имени Климова в это время были заняты
двигателями к новым истребителям). Его пришлось заменить форсированным ГТД-1000
ТФ («изделие 38Ф»), мощность которого подняли до 1100 л.с., и к концу 1983 г.
ХЗТМ в кооперации с Ленинградом и Омском собрал первый десяток Т-80У. Восемь из
них тут же ушли на войсковые испытания, которые танк не выдержал.
Причиной был снова ГТД: никакие
усилия конструкторов и даже решения партии и правительства не могли избавить
газовую турбину от чрезмерной прожорливости,— до 2,7 кг топлива на л.е., —
несмотря на изобретенный разработчиками термин «общий расход топлива силовой
установкой в расчете на один боевой день», призванный подтвердить сравнимость
ГГД с обычными моторами. Следствием был меньший запас хода, а попытки
наверстать его за счет запаса топлива (у Т-80 объем внутренних баков был в
полтора раза больше, чем у Т-64 и Т-72) съедали выигрыш в весе, стесняли боевое
отделение и ухудшали выживаемость танка из-за пожароопас-ности «керосиновой
бочки», компенсировать которую не могла и улучшенная внешняя защита.
Производство ГТД обходилось
более чем вдесятеро дороже классического дизеля (в ценах середины 80-х гг.
мотор В-46 стоил 9600 руб. против 104 ООО руб. за ГТД-1000), а сложность этого
двигателя не позволяла ремонтировать его в частях, так что любой дефект влек за
собой замену всей силовой установки. Газовая турбина имела значительно меньший
ресурс, а напряженный тепловой режим осложнял применение танков в жарких
районах: Т-80 не попали в южные округа, не довелось им повоевать и в
Афганистане, где высокие «забортные» температуры грозили перегревом и
оборачивались потерей мощности. По той же причине скромными оказались и
экспортные успехи американского «Абрамса», оснащенного ГТД: несмотря на высокую
культуру турбинистов «Аллисона», приобретать танк не захотели не только армии
арабских государств, но и Израиль, давний партнер США.
Попытки оснастить
«восьмидесятку» дизелем, на чем настаивал заказчик, не
имели успеха: резервный вариант
танка Кировского завода «объект 219РД» и омский «объект 644» не прошли
испытаний. Первый — из-за недоведенности мотора А-53-2, второй — из-за явного
недостатка мощности дизеля В-46-6, повлекшего ухудшение тактико-технических
характеристик машины.
К середине 80-х гг. приоритеты
стали меняться. С кончиной Устинова поддержка КБ-3 ослабилась, а апрельский
пленум 1985 г. сказался и на судьбе Романова. С очередным поворотом курса
партии и правительства началось исправление «некоторых перегибов», сопровождавшееся
перетягиванием одеяла «оборонки». Воспрянувшее ХКБМ, не терявшее времени даром
и в «смутный период», выложило на стол козырную карту — новый мощный и
экономичный дизель 6ТД, позволявший выйти на заветный 1000-сильный уровень. По
схеме он принципиально не отличался от 5ТД, однако имел «округленное» до шести
число цилиндров и, соответственно, дюжину поршней. Первые линии на чертежах
новой «тэдэшки» были проведены еще в 1966 г., а с 1975 г. он «вживую»
отрабатывался на упоминавшихся «объектах 476».
Харьковчанами в 1976 г. был
предложен и вариант сочетания шасси Т-80 со своей башней и двигателем 6ТД —
«объект 478». Рассматривался и еще более смелый проект «476М» с совершенно
новой системой управления огнем «Система», 1500-сильным дизелем и комплексом активной
защиты «Шатер», кассетными выстрелами оборонявшим танк от подлетавших снарядов
и ПТУР.
В конечном счете,
руководствуясь принципом «лучшее — враг хорошего», выбор сделали в пользу более
реальной машины «объект 478Б», получившей известность как «Береза». Новый танк
должен был сменить Т-64, за 20 лет производства уже исчерпавший резервы совершенствования;
особенно ощутимо это было в ходовой части, уже не удовлетворявшей требованиям
по скорости и несущей способности — прирост веса после серии доработок был
заметным. В конструкции «Березы» удачно компо-
катками большого диаметра,
современные системы вооружения и защиты, включавшие разнесенную броню,
экранирование бортов и навеску «динамической брони», а мощный дизель позволял
сохранить на приемлемом уровне подвижность даже при возросшей до 46 т массе (у
первых Т-80 она составляла 42 т). Двигатели 6ТД были уже опробованы в
эксплуатации на последних серийных модификациях Т-64, официально же их серийный
выпуск развернулся в 1986 г.
Предложения харьковчан были
сочтены вполне убедительными (особую роль при этом сыграл отстаивавший свое
изделие напористый и пробивной заместитель Генерального конструктора
И.Л.Протопопов). Производство Т-80У в Харькове, давшее всего 45 машин,
сворачивалось, а на смену ему вновь восстанавливался выпуск дизельных танков
(полностью оно и не прекращалось, продолжая до 1985 г. поставки
модернизированных «шестьде-сятчетверок»).
К концу того же 1985 г. были
собраны и первые пять «Берез», тут же переданных на полигон (параллельно для
подстраховки подготовили и пару танков с большей степенью преемственности, на
которых ограничились заменой силовой установки обычных «219А» на дизель 6ТД).
На этих образцах удалось избавиться от многих дефектов: доработали
маслосистему, наладили запуск (на демонстрации военным холодной зимой
1987 г. танк, простоявший более
месяца на заводском дворе при 25° мороза, завелся даже без подогрева), довели
эжекционную систему охлаждения. Тем не менее в ходе испытаний заказчик вновь
предъявил ряд претензий, особенно к воздухоочистке, недостатки которой
сказывались на износе и ресурсе двигателя.
Тем не менее танк все же был
запущен в серию с условием параллельной доводки. Из-за высокой степени новизны
машину поначалу планировали назвать Т-84, но после плохо скрытой «борьбы под
ковром» ограничились менее броским Т-80УД («улучшенный дизельный»). Причиной,
рассматривавшейся на уровне ЦК КПСС, было нежелание обзаводиться четвертым, но
снова «основным», типом танка, из-за чего сам термин начинал приобретать
курьезное звучание (бытовало и еще одно название — «танк Т-80Б с дизелем
6ТД-1», проходившее при утверждении документации межведомственной комиссией в
1985 г.).
Устранение замечаний заняло
более двух лет. Танки получили эффективную мультициклонную воздухоочистку, систему
маслопуска, доработанный комплекс управления вооружением 1А45 и ПТРК 9К119
«Рефлекс», а также оптические датчики системы пожаротушения «Иней».
Впечатляющим был первый
«публичный» показ Т-80УД на полигоне Харьковского гвардейского танкового
училища. Плавно ныряющая на ухабах приземистая машина с ровным урчанием,
отличным от резкого свиста газотурбинных «самоваров», с завораживающей
легкостью пронеслась по трассе, протискиваясь между эскарпами и надолбами,
ныряя с горок, лавируя на «змейках» и разгоняясь до 50—60 км/ч с такой
лихостью, что в пестро камуфлированном танке не чувствовалось почти полусотни
тонн веса. С ходу танк выскочил на огневую позицию и первым же снарядом с
дистанции 1700 м поразил служивший мишенью Т-64А: бронебойный снаряд насквозь прошил
его лобовую броню, разворотил конвейер автомата заряжания, выбил перегородку
МТО и, сорвав с креплений двигатель, вынес наружу крышку мотоотсека.
На судьбу этого танка повлияла
смена руководства страны: во время летнего показа новой боевой техники эффектно
прошедший Т-80УД «показался» М.С.Горбачеву. Привлекшую внимание Генсека
«Березу» стали интенсивно готовить к производству. По инициативе
«генерал-конструктора» Н.А.Шо-мина (Генеральный имел звание генерал-майора)
первый десяток серийных Т-80УД подвергся интенсивной обкатке в танковой части
Гороховецкого полигона под Горьким, где была сформирована «бригада поднадзорной
эксплуатации» с участием опытных заводских инженеров и механиков, на месте
оперативно решавших проблемы и вводивших необходимые улучшения. Постоянное
«авторское сопровождение» лидерной части позволило выловить загодя дефекты,
подготовив машину к широкомасштабному приходу в войска.
По традиции, новые танки в
первую очередь поступили в подмосковные гвардейские 2-ю мотострелковую
Таманскую и 4-ю Кантемировскую танковую дивизии. Первую базовую модель Т-80УД в
1988 г. сменила модификация, на которой провели комплекс работ по повышению
надежности силовой установки и ее агрегатов, усовершенствовали оборудование и
управляемое вооружение, доработав ПТРК «Рефлекс» с наведением по лазерному
каналу, заменили навесную динамическую защиту типа
«Контакт» встроенной, придавшей
корпусу и башне внушительную обтекаемую форму. В серии изменялось и размещение
ящиков с ЗИП и навесных узлов, отчасти для более удобной комплектации, но и с
целью более эффективного их использования в качестве «обвязки» — экранов,
прикрывающих основную броню и МТО.
После первых публичных показов
кан-темировских Т-80УД на парадах 9 мая и 7 ноября 1990 г. эти же танки
появились на улицах Москвы в дни августовского путча 1991 г. Не обошлось без
них и в дни осенних событий 1993 г.: именно Т-80УД, проделавшие спешный ночной
марш, 3 октября подключились к блокаде Белого дома и обстреляли его, выпустив
дюжину «болванок» и бронебойных снарядов.
Распад Союза не лучшим образом
сказался на судьбе дизельных «восьми-десяток». Едва развернувшееся производство
успело дать около 500 танков, большей частью ушедших в центральные военные
округа России. Отрезанные от производителя и запчастей границами, Т-80УД
оказались под угрозой скорой выработки ресурса агрегатов, замены которым не
предвидится, и руководство МО России, делая естественный выбор в пользу целиком
производи-
силами танков, начало пускать
«под нож» машины, не прослужившие и 7 — 8 лет, ликвидируя излишки техники,
выходящие за пределы лимитов Договоров об ограничении обычных вооружений. (Ко
времени подписания Договора на февраль 1991 г. в европейской части СССР имелось
4839 Т-80 всех модификаций, турбинных и дизельных.) Попытка договориться об
обмене «зависших» на Украине газотурбинных Т-80 на Т-80УД с российской
«пропиской» при известном недоверии сторон успеха не имела, держать их в строю
было затруднительно, а избавиться, продав в третьи руки, еще менее реально
из-запчастяк
I экс
плуатацию «чужих» танков. Для Украины оказалось обузой содержание даже имевшегося танкового парка, и собранные напоследок заводом из задела три десятка Т-80УД пришлось тут же поставить на консервацию (всего на Украине осталось около 60 «Берез»),
Более того, Т-80УД оказались чужими в своем отечестве: окончательное реше
ние о при» стоялось Е ровано
Главкомом сухопутных войск СНГ, приказ которого тут же с уверенной логикой был
объявлен недействительным на территории Украины! Просвет забрезжил лишь летом
1996 г. после подписания контракта на поставку 320 танков для армии Пакистана,
привлеченного более чем доступными ценами боевой техники, известной своим
качеством. По условиям договора, предусматривающего восстановление
производства, обучение танкистов и обслуживание техники, стоимость Т-80УД
составит порядка 1,8 млн долларов, и в их числе вполне могут оказаться
сохраняющиеся «на ходу» танки, выпущенные еще в советское время. Но это уже
совсем другая история...
Т-80УД занимает достойное место
в ряду лучших машин третьего поколения, выгодно выделяясь по ряду параметров
среди «друзей» и «конкурентов». Для него характерны такие особенности
отечественной конструкторской школы как плотность компоновки, обеспечивающая
малые размеры и, соответственно, малую заметность на местности; высокая
удельная мощность придавала машине отличную подвижность и проходимость. От
газотурбинной «восьмидесят-ки» Т-80УД выгодно отличает большая экономичность и
запас хода (не последний фактор на российских просторах), меньшая стоимость
(только двигатель 6ТД обходится в производстве впятеро дешевле ГТД-ЮООТ) и
расходы в эксплуатации при более удобном обслуживании. Ресурс силовой установки
Т-80УД рассчитан на 14000 км пробега, а сама она менее чувствительна к внешним
условиям — жаре и пыли. В сравнении с Т-72 особенно впечатляющим выглядит
большая энерговооруженность (22 л.с./т против 17), обеспечивающая отличные
динамические качества — так, средняя скорость Т-80УД на пересеченной местности
превышает показатели Т-72 почти на четверть. Даже более сложный, по сравнению с
«классикой», турбодизель за счет продуманной установки имеет преимущества в
эксплуатации: его замена производится вдвое быстрее, чем на Т-72.
Наличие требуемого резерва
мощности (на Т-80УД прошел испытания вариант 6ТД-2, форсированный до 1200 л.с.)
обеспечивает перспективы
совершенствования танка и повышения защищенности, — ведь, как известно, любое
улучшение неминуемо влечет за собой утяжеление машины, — а в этом отношении
дизели Т-72, даже в последних модификациях в полтора раза уступающие по числу
«лошадей», выглядят аутсайдерами. В этом отношении оставляет желать лучшего и
новейшее исполнение основного танка Т-90, обладающего мотором мощностью лишь в
840 л.с.
Размещениеного оборудования —
приборов наблюдения и наводки, и средств связи — все это остается, к сожалению,
слабым местом нашей техники,
Однако вооружение Т-80УД
однозначно признается превосходным: 125-мм гладкоствольная пушка 2А46М-1
(«Ра-пира-3» или Д-81ТМ) с длиной ствола 51 калибр, оснащенная прицелом 1Г46 с
лазерным дальномером и баллистическим вычислителем, заслужила репутацию
«страшного оружия» благодаря
и кумулятивные снаряды ЗБК27 с
тройной тандемной боевой частью, способные пробивать многослойные преграды.
Максимальная дальность стрельбы осколочно-фугасным снарядом составляет 11 км, а
прицельный огонь ночью с помощью устройства ТПН-4 с активной И К-подсветкой
может вестись с дистанции 1300-1500 м.
В отличие от зарубежных орудий,
«Рапира» может стрелять управляемым оружием — ПТУР 9М119 комплекса 9К119
«Рефлекс» с лазерным наведением, запускаемой через ствол (в бое-укладку обычно
входит четыре таких выстрела). Точности стрельбы с ходу (и условиям работы
танкистов) способствует плавность движения за счет применения мелкозвенчатой
гусеницы с обрезинен-ной изнутри беговой дорожкой, резино-металлическим
шарниром и легких алюминиевых опорных катков с толстым резиновым бандажом.'
Достоинства вооружения Т-80УД в
значительной мере остаются, однако, невостребованными (хотя это и нельзя
отнести к недостаткам машины): за два года танкисты срочной службы и в лучшие
времена ограничивались 2 — 3 практическими стрельбами штатным боеприпасом и не
имели достаточных навыков, а пуски дорогостоящих ПТУР не доводилось выполнять и
большинству офицеров. В последние годы прибавились и проблемы с топливом, из-за
чего упала выучка экипажей и свелась к минимуму практика вождений и без того
Сравнивая Т-80УД с зарубежными
основными танками, следует принимать во внимание специфику отечественных
подходов и требований к эти машинам как следствие принятых у нас военных
доктрин. Советские танки рассматривались как массовый вид вооружения,
способного к автономным «внедорожным» действиям, не зависящего от
обеспечивающих средств и с максимальной проходимостью (отличия наших просторов
от покрытой сетью шоссе и мостов Европы очевидны). Соответственно, во главу
угла ставились «ужатый» силуэт, небольшой вес, способствующий подвижности, и
«самодостаточная» вооруженность.
Т-80УД может служить
воплощением советского подхода к основному танку: он имеет на четверть меньший
вес, выдающуюся для своего поколения удельную мощность (мир еще не приблизился
к показателю мощности, снимаемой с литра рабочего объема его двигателя,
доведенной у 6ТД до 65 л.с./л), и более совершенное вооружение, чем у западных
соперников. В свое время зарубежные ■ конструкторы скептически отнеслись к
перспективам автоматики заряжания, не веря в ее надежность, и сохранили лишнего
члена экипажа («негра Джонни», как зовут американские танкисты заряжающего,
ворочающего пудовые снаряды). Лишь с двадцатилетним опозданием они признали
правоту наших конструкторов...
Следует отметить, что в
традициях западного, особенно американского, танкостроения всегда было
повышенное внимание к комфортности условий работы экипажа, пусть и достигаемое
за счет значительного увеличения внутреннего объема и веса танка, но дающее
преимущества в бою, когда танкисты меньше устают и выигрывают, благодаря удобству
работы, драгоценные секунды. На стороне танкистов Запада остаются и достоинства
высокотехнологич-
большой дальности огня и
поражающей силе снарядов (при этом орудие имеет меньшую массу, чем у зарубежных
аналогов). Прицел с полем зрения 4,5—20° имеет увеличение от 2,7 до 12 крат, а
вычислитель при наведении вносит необходимые поправки, учитывая тип
бо-еприпаса, скорость ветра, а при стрельбе с ходу — и собственную скорость
танка. Темп стрельбы составляет 7 — 9 выстрелов в минуту в режиме автоматического
заряжания и 2 выстрела в минуту в режиме ручного заряжания.
Пушка может вести огонь кумулятивными снарядами ЗБК14М, бронебойными оперенными подкалиберными снарядами ЗБМ12 и ЗБМ42 с вольфрамовым стержнем и осколочно-фугасными снарядами 20Ф19 и ЗОФ26, а также использовать и все другие типы штатных боеприпасов калибра 125 мм, включая бронебойные снаряды 3BM32 с массивным сердечником из обедненного урана оставлявшая желать лучшего (кое-где в частях даже итоговые учения приходится выполнять без вывода танков из боксов, не запуская двигателей и опробуя аппаратуру «от розетки»). Не приходится говорить и об отработке действий в составе подразделений и четкого взаимодействия, требующих оборудования танков надежной связью, системами управления, линиями передачи данных и целеуказания. Состояние дел и сегодня можно характеризовать словами германского генерала Меллентина, описывавшего события лета 1941 г.: «Что касается выучки русских танкистов, особенно в мехкорпусах, то создавалось впечатление, будто они вообще не проходили какой-либо подготовки...» Не есть ли это самый убедительный довод в пользу создания у нас компактной, мобильной и высокопрофессиональной армии, способной воевать н> умением?
http://zhurnalko.net/=weapon/tankomaster/1997-03--num11
Комментариев нет:
Отправить комментарий